ЗОНА неБЕЗПЕКИ

У вирі глобального фінансового шторму, який поглинув великі та малі економіки світу, країни Єврозони тривалий час видавались острівцем надійності. Й хоча глобальна рецесія офіційно закінчилася, її залишкові хвилі накривають і ці держави. Кризи платіжних балансів у поєднанні з величезними дірами в бюджеті цілої низки з 16 країн, що входять до монетарного союзу, не лише сповільнюють зростання економіки ЄС, але й можуть поставити під загрозу позицію євро як валюти об’єднаної Європи.

Європейська точка G

Абревіатура PIGS, утворена ще 2008 року для позначення англомовних назв проблемних країн (Португалія, Ірландія, Греція, Іспанія), все частіше з’являється в передовицях світових видань. Першою слабкою ланкою в Єврозоні виявилася Греція, де найбільший у Європі дефіцит бюджету в 12,7% породив побоювання дефолту та намагання залучити іноземну допомогу. Зовнішній борг країни сягнув 113% ВВП – нинішня Греція нав’язливо нагадує Аргентину 2001 року.

Новий соціалістичний уряд Греції заходився заспокоювати ринки та відновлювати довіру інвесторів і кредиторів. Прем’єр-міністр Георгіу Папандреу проголосив на міжнародному економічному форумі в Давосі, що його країна не потребує фінансової допомоги від Німеччини, Китаю чи Франції. Але ні це, ні минулотижневе слабке запевнення лідерів країн ЄС у підтримці Греції, ні навіть залучення для морального заспокоєння нобелівського лауреата з економіки Джозефа Стіґліца не змогли зупинити валютних спекуляцій проти євро. Як наслідок, на валютних ринках курс євро впав до $1,35, рекордно низького показника за останні 8 місяців.

Греція нетерпляче очікує на чіткі гарантії фінансової допомоги від об’єднаної Європи. Однак навіть коли їх нададуть, це не вирішить усіх проблем. “Рішення допомогти Греції в короткій перспективі відновить довіру ринків, – каже Йорґ Радеке з лондонського Центру досліджень бізнесу й економіки. – Проте якими будуть наслідки цього в довшій перспективі, сказати важко. Є вірогідність того, що це рішення піде на шкоду євро”. З іншого боку, викинути Грецію з Єврозони є поки що фантастикою, а просто повернутися до неї спиною не можна: спільна валюта означає спільні проблеми для всієї Єврозони.

Попри те що економіка Греції дуже потерпіла під час фінансової кризи, країна сама загнала себе в глухий кут попередньою безвідповідальною політикою. З 1980-х Греція жила не за доходами, невпинно накопичуючи зовнішній борг. Незважаючи на фінансову кризу, урядові витрати в 2009 році зросли до 52% ВВП проти 45% у 2007-му. До того ж за останні роки Греція втратила довіру ринків інших урядів. Вона далеко не найкращий боржник: за розрахунками економістів Кеннета Роґоффа і Кармена Райнгарта, за всі роки своєї незалежності половину часу країна перебувала в стані технічного дефолту, будучи неспроможною обслуговувати зов нішні борги. Крім того, викриття факту, що останніми роками Греція вправлялася в креативній статистиці й додавала своїй економіці веселкових барв, не на жарт розлютило Брюссель. Голова Європейського центрального банку Жан-Клод Тріше заявив французькому радіо, що банк “не повинен і не буде терпіти” маніпуляцій статистикою.

Індивідуальні дилеми

Певно, міністри фінансів у проблемних країнах Єврозони тепер мріють про старі часи, коли ще не було спільної валюти. Сьогодні жодна з них не може вдатися до девальвації, що стало б класичною відповіддю на дефіцит платіжного балансу й тягар зовнішньої заборгованості. Тому єдиною можливістю залишається бюджетний аскетизм, приклад якого взялася показати Ірландія. Інші країни PIGS також погоджують із ЄС план різкого зменшення дефіциту бюджету. Це означає, що соціалістичні уряди, які прийшли до влади в Греції й Португалії на обіцянках підвищити стандарти життя, мають робити цілком протилежне. В планах – скоротити зарплати держслужбовцям, підвищити пенсійний вік і згорнути соціальну медицину.

З огляду на це без зовнішньої грошової допомоги цим державам, мабуть, не обійтися. Та потреба негайно рятувати Грецію (а в перспективі й інші країни) викликає низку правових, економічних і етичних дилем. Закони ЄС забороняють фінансову допомогу державі, яка опинилася в скруті через свою недалекоглядність. З одного боку, порятунок породжує так звану моральну загрозу – почуття безвідповідальності за власні дії та перекладення провини на інших. З іншого боку, ЄС прагне, щоб Греція уникнула необхідності звертатися до МВФ. “Європейські країни не хочуть визнавати поразки”, – каже Йорґ Радеке, називаючи це “викривленим розумінням європейської солідарності”. Жодна нормальна країна цілком справедливо не любить МВФ і намагається уникнути його як гріха. Фонд надає кредити на суворих умовах, які обмежують суверенітет уряду. Тому Греція дивиться на перспективу звертання до Фонду з таким же ентузіазмом, як людина дивиться в прірву.

Утім, економічна вага Греції чи Португалії в Єврозоні настільки мала, що навіть найгірший сценарій не розхитає стабільності монетарного союзу. Єврооптимісти, такі як Стіґліц, схильні вважати масштаб нинішніх проблем у зоні євро штучно роздмуханим на користь фінансових спекулянтів. Інші вважають це цілком виправданою реакцією ринків на величезні борги країн Єврозони. Тож попри те, що запас надійності в Єврозоні ще великий, негаразди євро тільки починаються. Справжні проблеми настануть, якщо на місці Греції опиниться значно більша Італія.

Спільні проблеми

Фінансові ускладнення Греції чи Іспанії – це набагато більше, ніж просто проблеми окремо взятої економіки. Дефолт чи подальші ускладнення в одній із країн PIGS можуть породити ланцюгову реакцію в інших державах, пов’язаних спільною валютою. Тому сьогодні ЄС стоїть перед найбільшим із часів свого створення викликом – показати внутрішню єдність і допомогти Греції. На практиці це означає, що багаті Німеччина, Франція й Нідерланди мають виявити солідарність із тими, хто потребує їх фінансової допомоги. Навряд чи це сподобається платникам податків цих країн, особливо зважаючи на нещодавно оприлюднений звіт про зростання німецької економіки лише на 0,1% у четвертому кварталі 2009 року. Своєю чергою, на саміті ЄС минулого тижня Велика Британія, яка й сама перебуває під тягарем зовнішніх боргів, дала зрозуміти, що обмежиться не більше ніж моральною підтримкою Греції. Не було представлено жодного конкретного плану допомоги й за підсумками нещодавньої зустрічі міністрів фінансів ЄС.

Нинішні проблеми в Єврозоні ввійдуть до підручників економіки прикладом того, що значить запровадити єдину валюту без створення фінансового союзу й забезпечення вільного руху робочої сили. Попри небувалу політичну та економічну інтеграцію, ані ЄС, ані навіть Єврозона досі так і не стали об’єднаними штатами Європи. Йорґ Радеке стверджує, що “ЄС повинен вирішити чи мати тісніший політичний і фінансовий союз, чи створити систему правил фіскальної політики і знайти шляхи, як забезпечити їх дотримання”. Нинішні проблеми Греції відкри­вають структурну неврівноваженість Єврозони як монетарного союзу. За відсутності спільної для всіх країн ЄС фіскальної політики марнотратство й некомпетентність одних національних урядів лягають тягарем на плечі інших.

Ян Лепетун (Український Тиждень, № 7, 19-25 лютого 2010)

Стаття опублікована у середа, 24.02.2010, у категорії Новини законодавства. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


3 × шість =