Корисні “загальні положення”. Про отримання різноманітних дозвільних документів

За часів незалежності вітчизняні законодавці прийняли низку нормативно-правових актів, які закріплюють основні положення регулювання окремих видів суспільних відносин. Одним із прикладів таких актів, до того ж доволі “свіжим”, є Закон України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” від 06.09.2005 р. (далі – Закон). Відповідно до преамбули він визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру.

Щодо змісту та регулятивного навантаження цього документа неодноразово висловлювали критичні зауваження, як обґрунтовані, так і не зовсім. Однак слід визнати, що деякі його положення дуже корисні для суб’єктів господарювання, які вступають у відносини з органами влади, щоб отримати різноманітні дозвільні документи.

Трохи термінології

За усталеною для українського законотворення практикою Закон містить перелік вживаних у ньому термінів, основними з яких є:

“дозвільна система у сфері господарської діяльності”, яка визначається як сукупність урегульованих законодавством відносин, що виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб’єктами господарювання у зв’язку з видачею документів дозвільного характеру;

“дозвільні органи”, під якими розуміються органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, а також підприємства, установи, організації, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру;

“документ дозвільного характеру” (за текстом також “дозволи”) – дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання в разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності і без наявності якого суб’єкт господарювання не може провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;

“об’єкт, на який видається документ дозвільного характеру”, тобто земельна ділянка, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга.

Від аналізу – до висновків

Аналіз наведених основних понять, якими оперує Закон, свідчить про його поширення майже на всі відносини щодо отримання будь-яких дозвільних документів, які видаються органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами, а також іншими суб’єктами – юридичними особами, уповноваженими на таку видачу законами.

Отже, згадані в Законі обмеження щодо підстав та суб’єктів видачі документів дозвільного характеру поширюються на всі можливі випадки такої видачі. Основним обмеженням є передбачене ч. 1 ст. 4 правило, відповідно до якого виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документа дозвільного характеру; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру; строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру.

Таким чином, фактично всі питання, що стосуються необхідності одержання дозволу, органу, уповноваженого на його видачу, її платності, строку розгляду відповідних документів, а також, що дуже важливо, виключного переліку підстав для відмови у видачі та анулювання дозволу, можуть бути врегульовані виключно законами України – документами, прийнятими Верховною Радою за встановленою процедурою, і, більше того, тими, які спеціально регламентують відносини, пов’язані з одержанням відповідних дозволів, а не, наприклад, Законом про бюджет.

Викладений підхід Закону здається більш ніж обґрунтованим у контексті зменшення регуляторного тиску держави на суб’єктів господарювання, “дозвільного” тиску на них, а також зменшення корупції.

Незважаючи на запроваджену Законом імперативну заборону встановлювати вимоги щодо отримання дозволів, а також визначати органи, уповноважені на їх видачу, на будь-якому іншому рівні, окрім законів відповідного тематичного спрямування, деякі інші органи не тільки де-факто, але й де-юре порушують приписи Закону, створюючи обов’язки щодо отримання ними ж вигаданих дозволів.

Так, Правила благоустрою міста Києва (далі – Правила), затверджені рішенням Київради від 25.12.2008 р. № 1051/1051, чітко й однозначно передбачають обов’язковість отримання так званих дозволів (ордерів) на тимчасове порушення благоустрою (далі – ордер), які в силу п. 15.1.2. Правил видаються Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва при виконанні земельних, будівельних та інших робіт і капітальних ремонтів на території м. Києва, а також визначають порядок такої видачі.

Оскільки ордер з огляду на приписи правил дає право на виконання в тому числі будівельних робіт – виду господарської діяльності, – він є документом дозвільного характеру в розумінні Закону, а тому необхідність його отримання може бути визначена виключно на рівні закону і аж ніяк не на рівні рішення міської ради. Наявні ж у порядку посилання на Закон України “Про благоустрій населених пунктів”, відповідно до якого і вимагається отримання ордеру при здійсненні будівництва, не мають жодного обґрунтування. Так, Закон “Про благоустрій населених пунктів” не тільки не передбачає необхідності отримання ордерів, але й у ст. 27 прямо визначає, що будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт споруд і будівель на території загального користування здійснюються на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами державного архітектурно-будівельною контролю (Державною архітектурно-будівельною інспекцією – урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується, та її територіальними органами), у порядку, визначеному законодавством.

Отримання будь-яких інших дозволів, у тому числі ордерів на порушення благоустрою, жодним законом України не передбачене. Отже, вимоги Порядку – акта, прийнятого Київрадою, – щодо отримання ордерів є безпідставними та такими, що суперечать Закону. Аналогічну позицію, до речі, висловив і Мінрегіонбуд у листі від 08.07.2009 р. № 22/9-4131.

Наявність же Порядку пов’язана з відсутністю в чинному законодавстві реальних санкцій за прийняття органами місцевого самоврядування актів, які явно суперечать чинному законодавству, що заборонено насамперед ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Що робити?

Не зважаючи на незаконність (причому в буквальному сенсі, адже наявне порушення обов’язкових положень Закону) вимог Порядку щодо отримання ордеру, цей документ доволі активно видається та отримується в м. Києві. Основне пояснення такої, на перший погляд дивної ситуації в тому, що столичні суб’єкти господарювання довічно пов’язані з міською владою необхідністю вирішення різноманітних питань. Тому сваритися з міською радою наважуються далеко не всі. Лише одиниці, усвідомлюючи незаконність вимог щодо отримання ордеру, використовують Закон для захисту від більш ніж сумнівних приписів представницького органу територіальної громади.

Остаточно вирішити цю наболілу для багатьох проблему можна, передбачивши в Законі норму, відповідно до якої є нечинними з моменту прийняття та такими, що не підлягають виконанню, положення будь-яких підзаконних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових (службових) осіб, якими передбачено отримання будь-якого документа дозвільного характеру. Вважаємо, що така норма допоможе припинити місцеву самодіяльність у дозвільній сфері.

Андрій Євстігнєєв (Правовий тиждень, № 12-13, 23-29 березня 3010)

Стаття опублікована у четвер, 25.03.2010, у категорії Ліцензії, дозволи, Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


6 − = два

--


Календар публікацій

Березень 2010
П В С Ч П С Н
« Лют   Кві »
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031