Грінмейл як частина сучасних корпоративних відносин

Корпоративний шантаж – явище, доволі розповсюджене в діяльності західних компаній, -останнім часом стало поширюватись в українській практиці корпоративних конфліктів.

Сучасні словники визначають грінмейл (від англ. greenmail – “зелена пошта”) як діяльність, спрямовану на отримання надприбутку за допомогою спекуляцій чи зловживань своїми правами акціонера по відношенню до підприємства. Цієї мети досягають шляхом придбання такої кількості акцій компанії, яка дозволяє створити загрозу її поглинання, щоб у подальшому перепродати ці акції за завищеною ціною тій самій компанії. Термін “грінмейл” походить від blackmail (“чорна пошта”), що означає кримінально караний шантаж, вимагання. Однак між “зеленою” та “чорною” поштою є принципова відмінність: класичний грінмейл завжди здійснюється в рамках закону.

Практика корпоративного шантажу була застосована вперше у США в середині 80-х рр. ХХ століття, коли відомі фінансисти Томас Пікенс (Thomas Pickens) та Джеймс Голдсміт (James Goldsmith) отримали надприбутки в операціях з компаніями Goodyear Tire та Occidental Petroleum за допомогою елементів грінмейлінгу.

Проте світового поширення це явище набуло завдяки американському мільярдеру Кеннету Дарту. На початку 90-х рр. ХХ століття він викупив близько 4% зовнішнього боргу Бразилії. У 1994 р., коли країна домовилась із 750 кредиторами про реструктуризацію свого боргу, лише Дарт не погодився із запропонованим планом і вимагав для себе особливих умов. Вести з ним переговори було неможливо, адже Дарт вимагав за свою згоду астрономічну суму. Тому уряд Бразилії реструктурував свої борги без участі Дарта. Той подав до суду і в результаті отримав більше $800 млн. Через рік він зірвав емісію бразильських облігацій, випустивши на ринок власні папери, забезпечені належною йому частиною зовнішнього боргу, і тим самим спровокував фінансову кризу.

Технології корпоративного шантажу

Класична схема грінмейлу завжди відповідає закону, хоча є лише складовою цілеспрямованої кампанії недружнього поглинання. У більшості випадків з юридичного погляду такі дії формально мають законний характер, адже акціонери лише захищають свої права. Корпоративний шантаж починається тоді, коли міноритарний акціонер подає позов про нанесення йому збитків діями мажоритарних акціонерів. Він вимагає застосувати як засіб забезпечення позову не лише арешт акцій мажоритарного власника, але й заборону йому брати участь у роботі загальних зборів акціонерів. Привід для такого позову, як правило, несуттєвий. Після цього проводять загальні збори акціонерів, на яких “ворожа” сторона вже має більшість голосів, обирають новий склад ради директорів і нового генерального директора. Нове керівництво швидко розпродає активи товариства.

Є й інші способи корпоративного шантажу:

  • вимога міноритарія щодо проведення позачергових загальних зборів акціонерів. Міноритарій сподівається на виникнення процедурних помилок, на підставі яких він зможе оскаржити легітимність зборів. Можливі також вимоги щодо проведення позачергових аудиторських перевірок, надання інформації про господарську діяльність товариства, склад акціонерів тощо;
  • подача різноманітних судових позовів із приводу оскарження рішень про випуск цінних паперів. Основна мета – змінити співвідношення сил в акціонерному товаристві;
  • адміністративний тиск на менеджмент товариства, силові захоплення, блокування судом на вимогу акціонерів виробничої діяльності компанії, звернення зі скаргами до контролюючих і правоохоронних органів;
  • публікація у ЗМІ несприятливої для керівництва і самого товариства інформації, у тому числі поширення чуток про швидке банкрутство, порушення кримінальних справ відносно адміністрації, дискредитація в очах контрагентів та партнерів тощо.

Таким чином, грінмейл може застосовуватися:

  • щоб примусити компанію викупити власні акції за вищою ціною (класична модель);
  • як частина юридичної схеми, що застосовується однією компанією при недружньому поглинанні іншої.

Особливості українського грінмейлу

В Україні, коли йдеться про корпоративні конфлікти, найчастіше вживають поняття “рейдерство” чи “поглинання”. Але грінмейл в Україні є.

Дуже часто корпоративний конфлікт не ідентифікується як шантаж. Зовні все виглядає як послідовне відстоювання акціонером своїх законних прав. Грінмейл використовують не тільки для того, щоб змусити компанію викупити цінні папери, що належать грінмейлеру. Найчастіше його застосовують у схемах недружнього поглинання. Проте в деяких випадках корпоративний шантаж може бути способом захисту прав дрібного акціонера.

Цим видом діяльності займаються переважно інвестиційні компанії, що здійснюють свій бізнес у рамках проектів з недружнього поглинання. У їхньому штаті є висококваліфіковані юристи, економісти, психологи, фахівці з PR та GR.

Слід зазначити, що у вітчизняному законодавстві немає визначення корпоративного шантажу, механізмів його виявлення та припинення, оцінки збитків мажоритарних акціонерів, відповідальності грінмейлерів перед законом тощо.

Захист і попередження

Корпоративний шантаж потребує чіткого плану дій, грошових коштів, конспірації, використання правових і неправових методів, інсайдерської інформації та підкупу посадових осіб, а також знання та використання помилок адміністрації.

Він особливо небезпечний для компаній, слабких в організаційному, фінансовому чи юридичному плані, таких, що не мають внутрішньої служби безпеки та штату корпоративних юристів. Саме тому важлива профілактика відповідних негативних дій.

Комплекс захисту передбачає:

  • мінімізацію кількості міноритарних акціонерів;
  • приведення внутрішніх корпоративних документів товариства у відповідність до чинних правових норм;
  • максимальне дотримання передбачених законодавством прав акціонерів;
  • контроль над доступом до інсайдерської інформації компанії;
  • попередження проявів корпоративної розвідки, стороннього впливу на керівництво.

У більшості країн грінмейл заборонений законом. Наприклад, у США доходи від продажу акцій за ціною вище ринкової обкладаються податком у розмірі 80%, що робить подібну діяльність невигідною.

Але існує думка, що корпоративний шантаж у певному сенсі сприяє природному відбору. Наявність грінмейлерів змушує керівництво компаній організованіше підходити до роботи, перешкоджати розмиванню активів, неухильно дотримуватися процедурних норм корпоративного управління.

Ігор Алексєєв (Правовий тиждень, № 24, 18 червня 2010)

Стаття опублікована у понеділок, 21.06.2010, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


2 × = десять

--


Календар публікацій

Червень 2010
П В С Ч П С Н
« Тра   Лип »
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930