Загрози нової судової реформи

31 травня ц.р. Президент подав до Верховної Ради України проект Закону “Про судоустрій і статус суддів” № 6450. Він нагадує проекти нових редакцій законів про судоустрій і про статус суддів, що їх вносив попередній Президент. Зокрема, передбачає: спеціалізовану підготовку до роботи на посаді судді; конкурсну процедуру заняття посади, яку здійснюватиме постійно діюча Вища кваліфікаційна комісія суддів (далі – ВККС); чіткі підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; обов’язок декларування доходів і видатків судді та його сім’ї; чіткий розмір заробітку судді; самостійну касаційну інстанцію у цивільних та кримінальних справах у вигляді відповідного вищого суду, ліквідацію військових судів тощо. Водночас новий законопроект загрожує незалежності суддів, створюючи можливості для надання протекції одним суддям і розправи над іншими.

Відсутність конкурсу для просування судді по службі

Не визначені критерії, за якими суддів обиратимуть до судів вищого рівня. Є лише вимога щодо наявності певного стажу на посаді судді і положення про те, що кандидати проходять співбесіду у ВККС.

Однак відповідно до європейських стандартів стаж роботи не має бути основним принципом підвищення судді на посаді. Професійний досвід і кількість відпрацьованих років мають розглядатися лише як додаткова основа незалежності суддів (п. 4.1 Європейської хартії про Закон для суддів, п. 29 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів). На жаль, це означає, що протекція може залишитися основним рушієм суддівської кар’єри.

Система спеціальної підготовки майбутніх суддів

Передбачено, що майбутні служителі Феміди спочатку проходитимуть підготовку у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації (мабуть, ідеться про Інститут підготовки професійних суддів в Одесі та відповідний факультет Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого в Харкові), а потім – ще й у Національній школі суддів України, яка функціонуватиме при ВККС.

Однак відповідно до європейських стандартів спеціальну підготовку суддів не можуть здійснювати заклади освіти, залежні від Міністерства освіти, зокрема в питанні акредитації. Цим має займатися автономна установа під контролем суддів (п. 66 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів “Рада судівництва на службі суспільства”).

Не витримано і ще одну вимогу: той, хто здійснював підготовку, не може брати участь в оцінюванні претендента. Фактично ж спеціалізовані заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки України, зможуть відсіювати кандидатів, оцінюючи їхню успішність.

Таким чином, Національна школа суддів України відповідає наведеним критеріям, а спеціалізовані юридичні вищі навчальні заклади четвертого рівня акредитації – ні.

Повноваження ВККС

Коло нових повноважень ВККС викликає сумніви у її спроможності забезпечити їх ефективне здійснення, навіть якщо вона діятиме не на громадських засадах, а на постійній основі.

Так, згідно з проектом ВККС (яка матиме 11 членів, а не 15, як сьогодні) опікуватиметься не лише добором і кар’єрою суддів, але й питаннями дисциплінарної відповідальності. Законопроект Віктора Ющенка передбачав створення окремої Дисциплінарної комісії суддів і служби судових інспекторів. Судові інспектори мали перевіряти звернення і висувати та підтримувати звинувачення судді у вчиненні дисциплінарного проступку, а Дисциплінарна комісія суддів після з’ясування позиції судді чи його представника мала вирішити питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. А згідно з новим проектом члени ВККС самостійно здійснюватимуть перевірку (у тому числі за допомогою дисциплінарних інспекторів), висуватимуть звинувачення і каратимуть суддів. Таким чином, ВККС може виявитися переобтяженою справами, а дисциплінарна процедура не буде змагальною. Це дозволяє припустити, що ВККС за умови певних маніпуляцій з підбором її членів можна буде використовувати для добору “потрібних” суддів і розправи над “невигідними”.

Такий інквізиційний, а не змагальний механізм доповнює існуючу модель заполітизованої Вищої ради юстиції, яку було посилено Законом “Про внесення змін до деяких законів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження” від 13.05.2010 р. Цікаво, що деякі підстави для звільнення судді з посади у зв’язку з порушенням присяги, що їх містить чинний Закон “Про Вищу раду юстиції” від 13.05.2010 р., повністю охоплюють підстави для дисциплінарної відповідальності, сформульовані у проекті, та навіть є ширшими за них. Тобто за деякі серйозніші проступки передбачено догану, а за дрібніші – звільнення. Законопроект не запропонував відповідних змін до Закону “Про Вищу раду юстиції”.

Розширення повноважень ВРЮ

Згідно з проектом ВРЮ отримує право призначати і звільняти голів судів та їхніх заступників. Однак таке повноваження є сумнівним, оскільки не передбачене Конституцією України. Відповідно до європейських стандартів не менше половини складу такого органу мають становити судді, обрані суддями (п. 1.3 Європейської хартії про закон для суддів). Так, законопроект передбачає, що Президент, ВРУ, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів і установ, з’їзд адвокатів, всеукраїнська конференція працівників прокуратури призначають певну кількість членів з числа суддів. Але це все одно не відповідає вимозі про те, що суддів, яких у складі ВРЮ має бути не менше половини, повинні обирати судді. Зрозуміло, що без внесення змін до Конституції України усунути цю невідповідність неможливо, але не можна і розширювати повноваження ВРЮ до внесення таких змін до Основного Закону.

Право призначати та звільняти керівників судів зберігатиме свою привабливість для політичних сил, оскільки згідно з проектом повноваження голови суду хоч і звужені, але не настільки, щоб не можна було використовувати їх для впливу на суддів. Наприклад, вирішення питань про відпустки, забезпечення суддів житлом тощо не віднесені до повноважень зборів суддів, тому й далі залишатимуться в компетенції голів судів. Голови судів вищого рівня матимуть певні процесуальні права, наприклад змінюватимуть підсудність кримінальних справ.

Мова судочинства

Конституційний Суд України роз’яснив: державний статус мови означає, що вона є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади. Використання поряд із державною мовою інших мов допускається лише при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами АР Крим та органами місцевого самоврядування в межах і порядку, що визначаються законами України, але це не стосується судів (Рішення у справі про застосування української мови від 14.12.1999 р. № 10-рп/99).

Тобто органи судової влади зобов’язані користуватися лише державною мовою. Усупереч цьому ст. 12 законопроекту уповноважує суд, розташований у місці “компактного проживання громадян іншої національності”, використовувати іншу мову – мову відповідної національної меншини. А за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, суд муситиме забезпечувати ведення процесу іншою мовою.

Зміни до процесуального законодавства

Досягненням проекту Закону “Про судоустрій і статус суддів” є те, що він запропонував зміни до всіх процесуальних кодексів. Однак деякі зміни до процесуального законодавства можуть мати негативні наслідки.

Так, передбачено, що Верховний Суд України зможе переглядати рішення судів касаційної інстанції з двох підстав: 1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення протилежних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Це не дозволить усувати розбіжності в застосуванні вищими судами норм процесуального права, зокрема щодо юрисдикції. До того ж передбачено, що допуск справ до перегляду ВСУ здійснюватимуть самі вищі суди. Сумніваємося, що вищі суди захочуть передавати справи, вирішені їхніми колегами, для перегляду навіть за наявності підстав для цього. Скоріше за все, спрацьовуватиме принцип взаємності і корпоративної солідарності.

Висновки

Окремі новели проекту Закону “Про судоустрій і статус суддів” можуть не лише зберегти, але й посилити вплив окремих політичних сил на судову систему. Однак справжньою метою судової реформи має стати забезпечення права людини на справедливий суд. При проведенні цієї реформи необхідно вирішити такі основні завдання: створити ефективні механізми, які забезпечували б незалежність, професіоналізм та відповідальність суддів; розширити повноваження суддівського самоврядування, одночасно зменшивши роль голів судів у судовому адмініструванні; зробити систему судів загальної юрисдикції збалансованішою і зрозумілішою з погляду спеціалізації та стадій судового процесу; забезпечити ефективне і справедливе судочинство.

У разі прийняття проекту Закону “Про судоустрій і статус суддів” у першому читанні пропонуємо при його доопрацюванні:

  • передбачити прозорий конкурс на посади в судах вищого рівня і чіткі критерії відбору кандидатів;
  • вилучити заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки України, із системи спеціальної підготовки суддів;
  • створити окрему Дисциплінарну комісію суддів зі службою судових інспекторів для розгляду дисциплінарних справ суддів місцевих та апеляційних судів, забезпечити змагальну дисциплінарну процедуру;
  • до приведення складу ВРЮ у відповідність до європейських стандартів призначення суддів на посади голів судів, заступників голів судів віднести до повноважень суддівського самоврядування, а компетенцію голів судів звести виключно до представницьких повноважень і повноважень щодо контролю за апаратом суду;
  • не позбавляти ВСУ повноважень щодо реагування на розбіжності в застосуванні вищими судами норм процесуального права і допуску заяв про перегляд справ за чітко визначеними критеріями.

Роман КУЙБІДА (Правовий тиждень, № 25, 30 червня 2010)

Стаття опублікована у понеділок, 05.07.2010, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


3 − = два

--


Календар публікацій

Липень 2010
П В С Ч П С Н
« Чер   Жов »
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031