Податкові канікули, або Кому повезе?

З початком нового року відносини між платниками податків та контролюючими органами регламентуються Податковим кодексом України. Позитивними нововведеннями цього нормативно-правового акта є зменшення ставок податку на прибуток та податку на додану вартість, а також введення режиму податкових канікул. Але слід зазначити, що на канікули підуть далеко не всі платники податків. Спробуємо проаналізувати правові аспекти режиму податкових канікул.

ПКУ встановлює режим податкових канікул для платників податку на прибуток. До платників податку на прибуток належать резиденти, а саме суб’єкти господарювання (юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами), управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту, підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту, неприбуткові установи та організації в разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток, відокремлені підрозділи платників податку, за винятком представництв, та нерезиденти, а саме юридичні особи, що створені в будь-який організаційно-правовій формі та отримують доходи із джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Умови для нульової ставки

Основна ставка податку на прибуток на 1 січня 2011 р. становить 25%, до 1 січня 2016 р. ця ставка поступово зменшуватиметься та в подальшому відповідно до ст. 151 ПКУ становитиме 16%. Пункт 6 ст. 154 ПКУ передбачає введення з 1 квітня 2011 р. до 1 січня 2016 р. податкових канікул, тобто застосування нульової ставки податку на прибуток для платників даного податку, у яких розмір доходів за кожний звітний податковий період наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3 млн грн. та нарахована за кожний місяць звітного періоду заробітна плата (доход) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, не менше двох мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлено законом, та які відповідають одному з таких критеріїв: а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 р.; б) протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 млн грн., а середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб; в) були зареєстровані як платники єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПКУ, за останній календарний рік обсяг їхньої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 млн грн., а середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому встановлюється обмеження: якщо платники податку, що застосовують режим податкових канікул, у будь-якому звітному періоді досягли показників отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає зазначеним критеріям, такі платники податку зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у цьому звітному періоді за загальною ставкою оподаткування.

Але слід зазначити, що режим податкових канікул не застосовується до суб’єктів господарювання, утворених після набрання ПКУ чинності шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації, а також до здійснення суб’єктами господарювання таких видів діяльності, як: діяльність у сфері розваг, виробництво, оптовий продаж, експорт-імпорт підакцизних товарів, виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів, видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, фінансова діяльність, діяльність з обміну валют, видобуток та реалізація корисних копалин загальнодержавного значення, операції з нерухомим майном, оренда (у тому числі надання в оренду торгових місць на ринках та/або у торгівельних об’єктах), діяльність з надання послуг пошти та зв’язку, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату, діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, охоронна діяльність, зовнішньоекономічна діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації), виробництво продукції на давальницькій сировині, оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі, діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям.

Проблемні питання

Слід зауважити, що згідно з ПКУ перелічені обмеження стосуються тільки суб’єктів господарювання, а не всіх платників податку на прибуток. Таким чином, можна припустити, що платники податку на прибуток, які не є суб’єктами господарювання, можуть займатися всіма видами діяльності, застосовуючи пільговий режим оподаткування. Зокрема, такими особами можуть бути постійні представництва нерезидентів, що не є суб’єктами господарювання, але є платниками податку на прибуток, відповідно до положень ст. 133 ПКУ.

Проблемним може стати перехід платників податків за спрощеною системою на режим податкових канікул за податком на прибуток. ПКУ не визначає, про який саме обсяг виручки від реалізації йдеться у ст. 154.6 ПКУ, та не містить визначення терміна “виручка від реалізації”, тому, виходячи з положень п. 5.3 ПКУ, слід керуватися термінологією Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування” № 727/98 від 03.07.1998 р. Також ПКУ не визначає, яким чином розраховується середньооблікова чисельність працівників до 50 осіб. Справа в тому, що термін “середньооблікова чисельність працівників”, що його містить розділ III ПКУ, значно ширше визначення середньооблікової чисельності працівників, яке містить Указ Президента № 727/98. Усе це може утруднити визначення показників з метою надання платнику податків права на застосування режиму податкових канікул.

Крім того, незважаючи на визначення критеріїв, за якими суб’єкт господарювання може скористатися правовим режимом податкових канікул, чинне законодавство України не містить механізму переведення діяльності такого суб’єкта господарювання на режим податкових канікул. Такий механізм не прописано ні в ПКУ, ні в іншому чинному законі чи підзаконному нормативно-правовому акті. З урахуванням проведеної адміністративної реформи такий механізм має бути розроблений Міністерством фінансів України. Також не визначено, куди та до кого має звертатися підприємець з метою переведення його діяльності на податкові канікули.

До того ж для підприємств, що підпадають під режим податкових канікул, бухгалтерський облік буде значно спрощено, єдиною складністю стане введення податкової різниці, у зв’язку з чим необхідно буде щомісячно розраховувати податкову різницю між податковим та бухгалтерським обліком.

Висновки

Проаналізувавши передбачений ПКУ режим податкових канікул, що з 1 квітня 2011 р. до 1 січня 2016 р. може бути застосований платниками податку на прибуток, можна дійти висновку, що норми, які регламентують цей пільговий режим оподаткування, є нечіткими та неоднозначними. Для платників податку на прибуток встановлено чимало обмежень щодо розміру їхнього доходу, кількості працівників, розміру заробітної плати, що ним виплачується, та виду діяльності. При цьому запроваджено терміни (зокрема, “середньооблікова чисельність працівників” та “обсяг виручки від реалізації”), які по-різному трактуються ПКУ та іншими нормативно-правовими актами або й зовсім не визначаються в тексті ПКУ. Через нечіткість та неоднозначність положень ПКУ перехід платників податків зі спрощеної системи оподаткування на загальну із застосуванням режиму податкових канікул видається ускладненим. Запровадження обмежень щодо застосування режиму податкових канікул для суб’єктів господарюванням здається не зовсім справедливим. Та й нерозповсюдження пільгового режиму оподаткування на ті чи інші види діяльності без зазначення причин їх дискримінації не зовсім зрозуміле. А норми ПКУ щодо штрафних санкцій, значне розширення повноважень контролюючих органів, зміна порядку адміністрування податків на користь податкової взагалі знецінюють можливість застосування податкових канікул. На нашу думку, норми ПКУ щодо податкових канікул найближчим часом мають бути доопрацьовані з метою встановлення чіткіших та справедливих правил для всіх платників податку на прибуток.

Віктор МОРОЗ (Правовий тиждень, № 3-4, 25-31 січня 2011)

Стаття опублікована у понеділок, 31.01.2011, у категорії Податки, Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


6 × = тридцять шість

--


Календар публікацій

Січень 2011
П В С Ч П С Н
« Гру   Лют »
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31