Правовий режим майна суб’єктів господарювання

Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якому базується їхня господарська діяльність, складають право власності та інші речові права: право господарського ведення, оперативного управління, а також оперативного використання майна. Господарська діяльність може здійснюватися і на основі інших речових прав (права володіння, користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Майнові права та майнові обов’язки суб’єкта господарювання можуть виникати:

  • з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;
  • з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;
  • внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;
  • внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;
  • внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності;
  • з інших обставин, з якими закон пов’язує виникнення майнових прав та обов’язків суб’єктів господарювання.

Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Цей перелік не є вичерпним, оскільки стосунки у сфері господарського обороту відрізняються численністю і різноманітністю.

Договір

Аналіз господарських зобов’язань свідчить про те, що головне місце серед підстав виникнення цих зобов’язань належить господарському договору. Господарські зобов’язання виникають як з господарських договорів, укладених на підставі державного замовлення або іншого управлінського акту, так і з договорів, що укладаються на розсуд учасників господарських стосунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов’язання, що виникають між суб’єктами господарювання або суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли вони мають право погоджувати на власний розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Це відповідає загальним принципам господарювання, закріпленим у ст. 6 ГКУ, як-от: свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України; заборона незаконного втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадовців у господарські стосунки.

Сторони можуть визначати зміст договору на основі зразкового або типового договору. Слід зазначити, що використання зразкового договору рекомендується суб’єктам господарювання при укладенні ними договорів, при цьому сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені зразковим договором, чи доповнювати його зміст.

У деяких випадках майнові права і обов’язки можуть виникати за управлінськими актами, які приймаються уповноваженими органами відповідно до їхньої компетенції. Часто основою виникнення майнових прав і обов’язків виступає і складний юридичний склад, що передбачає управлінський акт і укладений на його основі правочин.

Інші підстави виникнення майнових прав

Законодавець у ч. 1 ст. 144 ГКУ визначив порядок виникнення майнових прав і обов’язків суб’єкта господарювання, зазначивши серед іншого протиправні дії. Так, спричинення збитку іншій особі є юридичним фактом, що породжує обов’язок відшкодувати його потерпілому, наприклад, вартість пошкодженого майна. Придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав створює зобов’язання відшкодувати потерпілому його втрати.

Іншими обставинами, з якими закон пов’язує виникнення майнових прав і обов’язків, можуть бути інші дії фізичних і юридичних осіб. Чисельність і різноманітність громадських стосунків, регульованих господарським законодавством, пояснює розмаїття юридичних фактів, що є підставами виникнення господарських зобов’язань. Вичерпного переліку таких підстав чинне законодавство не містить.

Договори, угоди й адміністративні акти є правомірними діями, покликаними сприяти розвитку господарського обороту. Здійснення неправомірних дій у сфері господарського обороту перешкоджає його нормальному функціонуванню. З метою усунення негативних наслідків, викликаних неправомірними діями, закон пов’язує з ними виникнення особливого виду зобов’язань (делікти). Такі зобов’язання, хоча вони і виникають з неправомірних дій, спрямовані на досягнення правомірного результату – відновлення порушеного майнового положення учасників господарського обороту.

Цінні папери є особливим видом майна. Самі по собі вони не мають матеріальної цінності, але втілюють у собі права на грошові кошти, товари, послуги. Вони служать засобом платежу, а також можуть бути використані як запорука для забезпечення платежів і кредитів. Цінні папери як особливий вид майна мають специфічний правовий режим. Суб’єкт господарювання має право випускати власні цінні папери, реалізовувати їх громадянам і юридичним особам, а також придбавати цінні папери інших суб’єктів. Види цінних паперів, умови і порядок їх випуску, реалізації і придбання суб’єктами господарювання встановлюються ГКУ й іншими законами.

Господарські зобов’язання можуть породжуватися також подіями, тобто такими юридичними фактами, які не залежать від волі людей. Найчастіше подія не веде до виникнення зобов’язання, а лише породжує в рамках цього зобов’язання певні права й обов’язки сторін. Наприклад, настання такого страхового випадку, як повінь, тягне за собою обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування особі, майно якої застраховане від повеней, і право останньої вимагати від страховика виплати їй цього відшкодування.

Майнове положення і облік майна суб’єкта господарювання

Облік майна суб’єкта господарювання здійснюється переважно у формі бухгалтерського обліку. Основні вимоги і правила його ведення закріплені в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16.07.1999 р. Початковим положенням ведення бухгалтерського обліку є його обов’язковість для суб’єктів господарювання. Це міра можливої і належної поведінки, яка може бути охарактеризована як право і обов’язок вести бухгалтерський облік (навіть спрощений) свого майна і господарських операцій за встановленими правилами. Бухгалтерський облік зобов’язані вести всі суб’єкти господарювання незалежно від організаційно-правових форм і форм власності. Майно суб’єкта господарювання враховується відособлено від майна власника й інших суб’єктів. Це правило називається в юридичній практиці правилом майнової відособленості. Облік ведеться безперервно з моменту реєстрації суб’єкта господарювання до його реорганізації або ліквідації. Так, відповідно до ч. 1 ст. 145 ГКУ майновий стан суб’єкта господарювання визначається сукупністю майнових прав, що належать йому, і майнових зобов’язань, відображуються в бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Облік майна ведеться методом подвійного запису на взаємопов’язаних рахунках, включених до робочого плану рахунків бухгалтерського обліку. Правильність обліку майна має велике значення і характеризує майнове та фінансове положення суб’єкта господарювання.

У ч. 2 вказаної статті законодавець закріпив норму, відповідно до якої зміна правового режиму майна суб’єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна способом, передбаченим цим Кодексом і прийнятими відповідно до нього іншими законами, окрім випадків, коли така зміна забороняється законом. Зміна правового режиму майна суб’єкта господарювання означає зміну вимог, що пред’являються при його придбанні, використанні в процесі господарської діяльності, вибутті, у встановленні особливих правил обліку майна тощо. Зміна правового режиму може здійснюватися власником майна шляхом надання цього майна іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського ведення, праві оперативного управління або праві оперативного використання, а також на основі інших форм правового режиму майна.

Суб’єкти господарювання зобов’язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію майна, що їм належить, для забезпечення даних бухгалтерського обліку і звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону і засновницьких документів.

Гарантії та захист майнових прав суб’єктів господарювання

Майнові гарантії прав господарюючих суб’єктів полягають в тому, що держава шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, створення спеціальних структур гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності.

Так, відповідно до вимог ст. 147 ГКУ майнові права суб’єктів господарювання охороняються законом. Вилучення державою майна суб’єкта господарювання допускається лише у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом. Згідно зі ст. 41 Конституції України примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване тільки як виняток з мотиву громадської необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їхньої вартості допускається тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану на підставі законів України “Про правовий режим воєнного стану” від 06.04.2000 р. і “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16.03.2000 р.

Збитки, заподіяні суб’єктові господарювання порушенням його майнових прав громадянами, юридичними особами, органами державної влади або органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Олег БЄЛІКОВ (Правовий тиждень, № 11, 23 березня 2011)

Стаття опублікована у четвер, 31.03.2011, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


чотири × = 32