Підвідомчість справ за участю органів АМКУ

Як відомо, Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду справ за участю суб’єктів владних повноважень, набрав чинності ще 1 вересня 2005 р. Однак з того часу проблема підвідомчості справ за участю органів Антимонопольного комітету України не була остаточно вирішена ані законодавцем, ані судовою практикою. Більше того, у цьому питанні виникло багато протиріч, які створюють труднощі для суб’єктів господарювання під час захисту прав у судовому порядку.

Сучасна практика

Розглянемо сучасну практику визначення підвідомчості таких справ і деякі практичні аспекти звернення з позовом до адміністративного суду.

Вищий адміністративний суд України листом від 27.01.2009 р. № 105/13/13-09 доводить до відома апеляційних адміністративних судів постанови Верховного Суду України від 16.09.2008 р. у справі № 08/174, від 07.10.2008 р. у справі № 08/204, у яких викладено правові позиції щодо поширення компетенції адміністративних судів на спори про оскарження рішень органів АМКУ.

У цих постановах ВСУ, зокрема, зазначено: “Статтею 60 Закону № 2210-III (Закон України “Про захист економічної конкуренції”) встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Проте цей Закон не є процесуальним і після набрання чинності КАСУ не може визначати підсудність справ із публічно-правових спорів за участю органів АМКУ. З огляду на викладене юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами АМКУ як суб’єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності”.

Проте Вищий господарський суд України в п. 1 рекомендацій президії “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” від 29.10.2008 р. № 04-5/247 (зі змінами від 01.07.2009 р. № 04-06/82) зазначає: “Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми ст. 4 КАСУ, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів АМКУ підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України”.

ВСУ на роздоріжжі

При цьому немає єдиного підходу до розмежування компетенції між адміністративними та господарськими судами навіть у ВСУ. Так, зазначений лист ВАСУ посилається на постанови Судової палати в адміністративних справах ВСУ. Однак Судова палата у господарських справах ВСУ в постанові від 01.09.2009 р. у справі № 38/350-18/101, також посилаючись на ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, зазначила, що ВГСУ, припинивши провадження у справі, дійшов безпідставного висновку про непідвідомчість справи про скасування рішення АМКУ господарському суду. Отже, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, Судова палата у господарських справах та Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України під час тлумачення одних і тих самих правових норм доходять різних висновків щодо підвідомчості справ за участю органів АМКУ.

Водночас, незважаючи на неоднозначність застосування зазначених положень законів, Конституційний Суд України ухвалою від 6.04.2010 р. № 16-у/2010 відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного підприємства “Козлівський спиртзавод” щодо офіційного тлумачення положень ст. 4 КАСУ, п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПКУ, ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Суб’єкт права на конституційне звернення стверджував, що господарські суди не мають повноважень для розгляду справ за позовом органу АМКУ про стягнення штрафу. Відмовляючи у відкритті провадження, КСУ зазначив, що автор звернення не навів обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні норм права, вказаних у конституційному зверненні.

Верховна Рада допоможе?

Зазначимо, що на законодавчому рівні приймаються спроби вирішити цю проблему. До Верховної Ради України ще 25 червня 2008 р. поданий проект Закону України “Про внесення змін до ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” № 2696, який говорить, що рішення, дії або бездіяльність АМКУ, його органів можуть бути оскаржені до суду у встановленому законом порядку. Однак до цього часу ВРУ не розглянула законопроект. 17 березня 2011 р. вона прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підсудності спорів” (на час підготовки публікації цей документ не підписаний Президентом України), яким було внесено зміни до ст. 19 КАСУ та визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження рішень АМКУ щодо розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Але підвідомчість інших категорій справ за участю органів АМКУ залишилась поза увагою законодавців. Таким чином, наразі справи за участю органів АМКУ розглядаються як господарськими, так і адміністративними судами.

Зазначимо, що звернення суб’єкта господарювання з позовом до адміністративного суду має переваги з погляду визначення територіальної підсудності в разі оскарження рішення адміністративної колегії АМКУ. Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за місцем знаходження позивача або адміністративним судом за місцем знаходження відповідача. Тобто суб’єкт господарювання в разі оскарження рішення АМКУ може вибирати: звертатися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням або до Окружного адміністративного суду м. Києва.

У разі звернення з позовом до господарського суду в позивача немає вибору, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення АМКУ, адміністративної колегії АМКУ та державного уповноваженого АМКУ оскаржуються до Господарського суду м. Києва.

Ви звернулися до амінсуду…

Якщо суб’єкт господарювання прийняв рішення про звернення до адміністративного суду, необхідно мати на увазі таке. Відповідно до позиції органів АМКУ та практики ВГСУ, яка, зокрема, викладена у постанові від 16.11.2010 р. у справі № 14/311, звернення до адміністративного суду з позовом про визнання недійсним рішення органів АМКУ про накладення штрафу не зупиняє виконання цього рішення та нарахування пені за несвоєчасну сплату штрафу. В зазначеній постанові ВГСУ з посиланням на ч. 5 ст. 56, ч. 3, 4 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” вказано, що виконання рішення органів АМКУ про стягнення штрафу та нарахування пені зупиняється тільки у разі звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення про накладення штрафу.

Отже, у разі несплати штрафу протягом передбаченого законом строку, незважаючи на звернення суб’єкта господарювання до адміністративного суду з позовом про визнання недійсним рішення про накладення штрафу, орган АМКУ може звернутися до господарського суду з позовом про стягнення штрафу та пені. У цьому разі правомірність прийняття органом АМКУ рішення про накладення штрафу одночасно стає предметом розгляду господарського та адміністративного суду, що ускладнює процедуру судового оскарження рішення.

З метою недопущення стягнення штрафу до моменту завершення розгляду справи адміністративним судом та недопущення нарахування пені рекомендуємо одночасно з позовом подавати клопотання про забезпечення адміністративного позову. А в клопотанні відповідно до ч. 3, 4 ст. 117 КАСУ просити суд забезпечити позов шляхом зупинення дії (виконання) рішення органу АМКУ про накладення штрафу.

Загалом можливість розгляду справ за участю органів АМКУ як адміністративними, так і господарськими судами ускладнює процедуру судового оскарження рішень цих органів, а тому питання підвідомчості таких справ потребує нагального врегулювання на законодавчому рівні.

Дмитро НІКУЛЬНИКОВ (Правовий тиждень, № 14, 18 квітня 2011)

Стаття опублікована у п`ятниця, 22.04.2011, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


п'ять × = 45