Відсутність правового регулювання дозволяє іноземним туроператорам використовувати Україну

Відсутність в Україні чіткого правового регулювання туристичної галузі дозволяє іноземним туроператорам використовувати нашу країну як плацдарм для битв на виживання, не особливо дбаючи про інтереси та здоров’я, а іноді навіть і долі українських споживачів.

Про це у своїй статті для ZN.UA пише кандидат юридичних наук, доцент Данило Гетманцев.

На його думку, відповідь на питання про протидію цьому згубному явищу лежить в площині вдосконалення чинної редакції Закону «Про туризм», яка, поза всяким сумнівом, застаріла. «Необхідно встановити не декоративні, як це має місце сьогодні, а жорсткі й дієві вимоги до туристичних операторів, посилити кваліфікаційні вимоги до персоналу, ввести обов’язкові для дотримання фінансово-економічні нормативи, а також вимоги про цільове використання грошових коштів, отриманих від клієнта», — вважає автор.

За його словами, загальноприйнятою у законодавстві розвинутих зарубіжних країн, включаючи США, є практика встановлення вимоги цільового використання коштів, отриманих туроператором від клієнта як плату за тур, виключно на оплату послуг, що надаються саме цьому клієнту. Нецільове використання коштів є серйозним правопорушенням, що тягне за собою юридичну відповідальність.

У країнах Європейського співтовариства, що встановлюють порівняно лояльний правовий режим діяльності туроператорів, існує ціла низка взаємозв’язаних механізмів, що забезпечують як стабільність ринку, так і права туриста. Наприклад, туристичні оператори зобов’язані надати банківську гарантію покриття всіх збитків, завданих клієнту внаслідок неплатоспроможності такого туроператора, в сумі, яка вираховується як відсоток від планованих обсягів продажів у наступному сезоні (від 10% передбачуваного обсягу продажів).

Д. Гетманцев підкреслює, що необхідність посилення правового режиму діяльності туристичних операторів — питання вже не завтрашнього дня, а сьогодення. «Адже банкрутства, які ми спостерігали останнім часом, це тільки перша ластівка, перший результат війн, розгорнутих іноземними туроператорами за окремі сектори українського туристичного ринку», — пише автор.

Окреме питання, за його словами, — це гарантії добросовісної роботи туристичних агентств. Як відомо, діяльність турагента з деяких пір не підлягає ліцензуванню. Водночас вимоги ст.15 Закону «Про туризм» щодо гарантії цивільної відповідальності перед клієнтом у розмірі 2000 євро продовжують діяти для туристичного агента. Проте юридичних наслідків за недотримання даної вимоги просто не існує, що саме по собі додає правовій нормі декоративний характер.

http://news.dt.ua/

Стаття опублікована у понеділок, 30.05.2011, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


3 + один =

--


Календар публікацій

Травень 2011
П В С Ч П С Н
« Кві   Чер »
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031