Митниця в дії: звітність чи законність?

У наш час порушення приписів закону, на жаль, стає нормою, що призводить до зниження рівня правосвідомості, законності та авторитету держави в суспільстві. А коли такі порушення здійснюють державні органи, це вдвічі небезпечніше, бо хто, як не вони, повинен сприяти дотриманню норм права. Не є винятком і митні органи України, які у своїй діяльності заходять дуже далеко, що може мати вкрай негативні наслідки не лише для репутації держави, але й для її економічної безпеки.

Злочинна цікавість

У зоні митного контролю відділу митного оформлення міжнародної експрес-кореспонденції митного поста “Спеціалізований” Київської регіональної митниці при митному огляді міжнародної експрес-кореспонденції були виявлені товаросупровідні документи, які пересилались одним суб’єктом господарювання — нерезидентом іншому.

Із цих документів, які загалом не містили порушень митних правил, а тим більше контрабанди, митники отримали інформацію про господарську діяльність нерезидентів. Інвойс був виписаний виробником товару для нерезидента та направлений за адресою представництва нерезидента відповідно до порядку інформування, передбаченого договором між ними.

Також при незаконному зборі інформації було використано посилання на інформацію оператора експрес-пошти про міжнародну кореспонденцію, а саме про місце доставки та особу, що її отримала. Вказані дані були використані всупереч ст. 187 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що арешт на кореспонденцію може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо. До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, належать листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо.

За наявності підстав, передбачених ч.1 цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого та прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв”язку чи про відмову в цьому.

Як “шиють” справу

Таким чином, посадові особи митниці здійснювали збір інформації для порушення кримінальної справи, не бувши органом слідства та не дотримуючись порядку, передбаченого ст. 187-1 КПКУ, яка говорить, що огляд кореспонденції проводиться за рішенням суду в установі зв”язку з участю понятих із числа службовців цієї установи, а при необхідності — і з участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває і оглядає затриману кореспонденцію. Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції слідчий складає протокол. Тобто була порушена ст. 14-1 КПКУ, яка охороняє таємницю листування.

Кримінальна справа спиралася на припущення, ґрунтовані на співставленні інформації про поставку іншої партії товару, яка була доставлена на митну територію України на адресу логістичного оператора для подальшого транзиту.

Основною підставою для порушення кримінальної справи було збільшення ціни на поставлений товар, що суперечить вимогам цивільного законодавства в частині визначення сторонами ціни в договорі за домовленістю сторін, а не на підставі думки митних органів.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Митна служба до цих органів не належить.

Оскільки товар передавався на зберігання, вартість цього товару була визначена угодою сторін, а отже, будь-які результати вивчення митними органами документів, незаконно вилучених з міжнародної експрес-кореспонденції, не могли встановити, що товар переміщено на підставі фальшивих документів.

Таким чином, ціна товарів, зазначена в інвойсі, який був поданий в якості підстави для переміщення через митний кордон України та при митному оформленні в Київській регіональній митниці, відповідала даним, вказаним в угоді сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПКУ приводами для порушення кримінальної справи є:

  • заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;
  • повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;
  • явка з повинною;
  • повідомлення, опубліковані у пресі;
  • безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПКУ справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочин. Перелік приводів для порушення кримінальної справи, передбачений ч. 1 ст. 94 КПКУ, є вичерпним.

Стаття 98 КПКУ передбачає, що за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПКУ, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов”язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави для її порушення, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також її подальше спрямування.

За таких обставин права особи, порушені митницею, можуть бути захищені відповідно до ч. 1 ст. 236-7 КПКУ, яка передбачає, що постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч. 3 ст. 236-7 КПКУ скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником із достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи.

Риторично

Що ж примушує посадових осіб митниці свідомо порушувати закон? Питання за наших часів риторичне. Але зрозуміло одне: якщо не змінити ставлення митників до виконання ними своїх функцій, то катастрофічні наслідки не заставлять на себе чекати. Компанії, що провадитимуть зовнішньоекономічну діяльність, будуть вимушені грати за тими правилами, які встановлять митники, а не за тими, які встановлює закон. А нерезиденти, що мають бізнес-інтереси в Україні, шукатимуть нових контрагентів у державах, де митне оформлення та ведення бізнесу відбуваються за зрозумілими правилами. Тому митники повинні зрозуміти, що саме від того, чи дотримуватимуться вони норм закону і чи виконуватимуть його приписи, залежить рівень довіри до посадових осіб митниці зокрема і митної системи України загалом. Позитивні результати вже є.

Євген ЩЕГЛОВ | Правовий тиждень №22-23, 20 червня 2011

Стаття опублікована у четвер, 30.06.2011, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


сім + = 11

--


Календар публікацій

Червень 2011
П В С Ч П С Н
« Тра   Лип »
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930