Нове реформування банківської системи

17 червня 2011 р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін в деякі закони України відносно регулювання діяльності банків” від 15.02.3011 р. № 3024-VI (далі — Закон № 3024). Отже, на ринок банківських послуг очікують кардинальні зміни. Найближчим часом необхідно виконати вимоги, встановлені цим Законом.

Банки, створені до 17 червня 2011 р., зобов’язані:

  • протягом п’яти років з дати набрання Законом № 3024 чинності привести розмір статутного капіталу у відповідність до встановленого законом рівня (тобто мінімальний розмір має становити 120 млн грн.). Ця вимога стосується банків, у яких розмір статутного капіталу менше вказаного (їх близько 75);
  • протягом шести місяців з дати набрання Законом № 3024 чинності привести структуру власності у відповідність до вимог Національного банку України в частині її прозорості, надавши НБУ відомості про свою структуру власності відповідно до вимог та в порядку, встановленому НБУ. Аналогічна вимога висувається і до власників істотної участі в банках.

Крім того, на банки очікує процедура заміни ліцензій, що відбуватиметься до 17 грудня 2011 р.

Стосовно банку, процедура створення якого та отримання яким банківської ліцензії відбувається на момент набрання Законом № 3024 чинності, мають застосовуватись нові вимоги, що запроваджуються цим Законом.

Систематизуючи нововведення у сфері банківської діяльності, встановлені Законом № 3024, можна дійти висновку, що зміни торкнулися, зокрема, питань створення та державної реєстрації банків, ліцензування їхньої діяльності, сфери операцій банку та іншої його діяльності, банківських інвестицій та банківської таємниці, виявлення реальних власників банків тощо. Ці зміни знайшли відображення у законах “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність” (далі — Закон про банки), “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (далі — Закон про фінансові послуги) та інших законодавчих актах.

Нове для банків

Розглядаючи зміни у сфері створення і державної реєстрації банків, а також ліцензування їхньої діяльності, доцільно звернути увагу на такі з них. Збільшилися вимоги до мінімального розміру статутного капіталу банку на момент його створення — з 75 млн грн. до 120 млн грн. (ст. 31 Закону про банки). Перелік осіб, які не можуть бути учасниками банку, доповнено інститутами спільного інвестування (ст. 14 Закону про банки). Зміни до статуту банку в частині збільшення розміру статутного капіталу можуть подаватися в НБУ для погодження виключно після повної сплати всіма учасниками банку внесків до статутного капіталу (ст. 16 Закону про банки). Змінено процедуру державної реєстрації банку як юридичної особи (ст. 17–19 Закону про банки). Розширено перелік підстав для відмови НБУ в погодженні статуту банку, що передує його державній реєстрації (ст. 18 Закону про банки), якими, зокрема, є: наявність в документах недостовірної інформації; невідповідність вимогам НБУ фінансового чи майнового стану певного учасника банку; відсутність у засновника банку власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу; невідповідність структури власності банку, що створюється, або засновника, що набуває істотної участі, вимогам у частині прозорості, встановленим НБУ.

Закон дещо обмежує права засновника банку, забороняючи йому відчужувати або обтяжувати зобов’язаннями належні йому акції до отримання банком банківської ліцензії (ст. 17 Закону про банки). Слід зауважити, що Законом № 3024 були скасовані чинні до 17 червня 2011 р. вимоги до створення банків з іноземним капіталом (тобто норми ст. 21–22 Закону про банки). При цьому законодавець встановив право іноземних інвесторів придбати істотну участь у капіталі банку (десять і більше відсотків статутного капіталу), визначивши на рівні закону процедуру придбання або збільшення такої участі (ст. 34 Закону про банки). Зазнала змін і процедура отримання банківської ліцензії. Зокрема, збільшено пакет документів, який слід надавати НБУ, збільшено до двох місяців строк прийняття НБУ рішення про видачу такої ліцензії або відмову в ній, чітко визначені підстави для відмови НБУ у видачі банківської ліцензії (ст. 19 и 191 Закону про банки).

Заслуговують на увагу і введені Законом № 3024 зміни щодо встановлення легітимності рішення, прийнятого вищим органом банку. Так, рішення загальних зборів банку не матиме юридичної сили, якщо було прийняте з використанням права голосу належних або контрольованих акцій (паїв) осіб, яким НБУ заборонив користуватися правом голосу належних або контрольованих акцій/паїв (ст. 38 Закону про банки). Якщо до 17 червня 2011 р. зазначена вимога стосувалася виключно власників істотної участі в банку (ст. 34 Закону про банки в редакції, що діяла до 17 червня 2011 р.), то сьогодні законодавець встановив таку вимогу і для власників банку, які не володіють істотною участю в ньому.

Із набранням Законом № 3024 чинності суттєвих змін зазнає і діяльність банків. Так, починаючи із 17 червня 2011 р. банківські операції трансформуються у види діяльності банку (ст. .47 Закону про банки). Відтепер видами діяльності банку вважатимуться банківські і фінансові послуги та інша діяльність.

Про банківські послуги

Банківськими послугами відповідно доЗакону про банки є: а) залучення коштів та банківських металів у вклади; б) відкриття та ведення рахунків, у тому числі у банківських металах; в) розміщення залучених у вклади, у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені на власних умовах та на власний ризик. До 17 червня 2011 р. закон визначав ці три операції як виключно банківські, які у сукупності мала право здійснювати юридична особа, що отримала банківську ліцензію (ч. 2 ст. 47 Закону про банки). Сьогодні закон чітко встановлює, що вказані банківські операції має право проводити виключно банк. Слід звернути увагу на те, що Закон № 3024 дещо обмежує право відповідних банків залучати кошти від фізичних осіб. Так, банки, які створюватимуться після 17 червня 2011 р. (крім створених внаслідок злиття або поділу), матимуть право залучати кошти у вклади від фізичних осіб лише через два роки після отримання банківської ліцензії (ч. 6 ст. 47 Закону про банки, абзац 3 п. 1 Розділу ІІ Закону № 3024). Проте це обмеження не застосовується до випадків залучення банками від фізичних осіб у вклади банківських металів.

До інших видів діяльності банків законодавець відніс, зокрема, інвестиції, випуск власних цінних паперів, інкасацію коштів і валютних цінностей та інші операції, встановлені ст. 47 Закону про банки. До цього часу інші види діяльності банку вважалися суто банківськими операціями (ст. 47 Закону про банки в редакції, що діяла до 17 червня 2011 р.).

Що стосується інвестицій банку, то починаючи із 17 червня 2011 р. банки, регулятивні капітали яких відповідають вимогам НБУ, мають право без письмового дозволу НБУ інвестувати: а) виключно у фінансові установи в сукупності не менше 1% статутного капіталу банку, чим підтверджується значне зменшення розміру інвестицій банку; б) до статутного капіталу бюро кредитних історій, яке має ліцензію на здійснення фінансових послуг. З огляду на вимоги Закону “Про організацію формування та обігу кредитних історій” можна дійти висновку, що не кожен банк отримає право стати засновником такого бюро (ст. 14), оскільки ним може бути лише установа, яка здійснює свою діяльність не менше трьох років із дня реєстрації та не має заборгованості зі сплати податків та інших обов’язкових платежів за останні три роки.

Аналіз ст. 50 Закону про банки свідчить про зменшення розмірів інвестицій банку з огляду на те, що встановлений Законом процент має відраховуватись уже не від капіталу банку, до якого входить і статутний капітал, а від статутного капіталу. Так, пряме або опосередковане інвестування банком у статутний капітал юридичної особи не може перевищувати 15% статутного капіталу банку, а сукупні інвестиції банку не можуть бути більше 60% статутного капіталу банку. Проте вказані обмеження розмірів інвестицій банку не застосовуються у випадках, чітко встановлених ч. 7 ст. 50 Закону про банки. Наприклад, якщо банк з метою створення фінансової холдингової групи придбав акції, емітентом яких є інший банк.

Якщо банк має намір розпочати новий вид діяльності або запровадити нову фінансову послугу, він зобов’язаний за місяць до цього повідомити про це НБУ в порядку, встановленому вказаним регулятором ринку банківських послуг.

Щодо інсайдерів

Враховуючи специфічний правовий статус банківських установ, що зумовлює встановлення на рівні закону певних обмежень їхньої діяльності, слід враховувати нові підходи до укладення банком правочинів із пов’язаними особами. НБУ називає їх інсайдерами і визначає їх перелік у п/п 1.10–1.11 Глави 1 Розділу VI постанови “Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні” від 28.08.2001 р. № 368 (далі — постанова НБУ № 368). Це питання важливе для кожного банку, оскільки впливає на чинність укладених ним угод із такими особами. Тому, щоб уникнути небажаних для банку наслідків, необхідно правильно виокремити серед учасників відносин із банком саме тих осіб, які за встановленими ознаками належать до інсайдерів. Зазначимо, що ст. 52 Закону про банки в редакції Закону № 3024 значно розширила коло інсайдерів порівняно з колишньою редакцією цієї норми закону, що вимагає внесення відповідних змін і до постанову НБУ № 368.

Із набранням Законом № 3024 чинності відбулися зміни і в питаннях банківської таємниці. Так, сьогодні банківською таємницею вважається також інформація про банки чи клієнтів, отримана НБУ відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації незаконних доходів чи фінансуванню тероризму (ст. 60 Закону про банки). Закон обмежив права деяких суб’єктів на отримання від банків інформації у сфері банківської таємниці. Якщо раніше Закон про банки дозволяв надавати інформацію про клієнта на письмову вимогу суду, то Законом № 3024 це право скасовано (див. ч. 1 ст. 62 Закону про банки в редакції Закону № 3024). Стосовно органів податкової служби слід зауважити, що їхнє право на отримання інформації у вказаній сфері обмежується відомостями щодо наявності банківських рахунків (ч. 1 ст. 62 Закону про банки).

Треба звернути увагу на нововведення, яке полягає у встановленні права банку надавати відомості, що становлять банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до договорів, укладених між банком і такими особами, за умови, що передбачені такими договорами послуги або функції стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до ст. 47 Закону про банки (ст. 61 Закону про банки).

Законом № 3024 внесено чимало змін, що стосуються сфери банківських послуг. Проте на виконання нових законодавчих вимог Кабінету міністрів України та НБУ найближчим часом доведеться привести свої нормативно-правові акти у відповідність до Закону № 3024.

Наталія ДРОЗДОВА | Правовий тиждень №26-27, 6 липня 2011

Стаття опублікована у понеділок, 15.08.2011, у категорії Право, суди, Фінанси. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


6 × = двадцять чотири

--


Календар публікацій

Серпень 2011
П В С Ч П С Н
« Лип   Вер »
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031