Види права інтелектуальної власності в Україні. Частина 2

Крім творів мистецтва та літератури, право інтелектуальної власності забезпечує охорону технічних рішень, а також інших продуктів і процесів. Про це піде мова в другій частині статті про види інтелектуальної власності.

Патентне право

Патентним правом охороняються результати технічної діяльності людини, а саме: винаходи, корисні моделі, промислові зразки. На відміну від авторського права, яке виникає з момент створення твору (втілення його у формі, придатній для сприйняття іншими), патентне право може виникнути тільки в тому випадку, якщо продукт відповідає певним критеріям, вимогам до його змісту.

Так, для отримання правової охорони винахід повинен відповідати критеріям новизни, винахідницького рівня та промислової придатності. При відсутності хоча б одного з цих ознак, технічне рішення не може бути визнано винаходом.

Новизна означає, що до моменту подачі заявки на видачу патенту суть технічного рішення не повинна бути відома невизначеному колу осіб. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, явно не випливає з рівня техніки. Промислова придатність означає можливість використання в промисловості або іншій сфері суспільної діяльності.

Саме винахід може представляти із себе продукт (пристрій, речовина тощо) або процес.

Корисна модель повинна бути новою і придатною для промислового використання, а для промислового зразка досить відповідати критерію новизни.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок засвідчується патентом. Патент видається Державним департаментом інтелектуальної власності за результатами перевірки умов патентоспроможності винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Майнові права інтелектуальної власності на ці об’єкти діють з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, протягом 20 років з дня подачі заявки – на винахід, протягом 10 років – на корисну модель і протягом 15 – на промисловий зразок.

Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію

Раціоналізаторською вважається визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або организаторское рішення в будь-якій сфері діяльності.

Визнання пропозиції раціоналізаторською, а також його авторства і дати подання підтверджуються свідоцтвом, виданим підприємством, установою або організацією. Суб’єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію, є автор та юридична особа, якій така пропозиція була подана. При цьому, автор, як правило (але не обов’язково), є співробітником такої юридичної особи.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій така пропозиція була подана. Як правило, мова йде про винагороду, розмір якого встановлюється договором між автором і підприємством. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на його використання в повному обсязі. Визнання пропозиції раціоналізаторською може бути виражене у відповідному рішенні компетентного органу або посадової особи та оформлено виданих автору свідоцтвом.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування

Під комерційним найменуванням мається на увазі оригінальне позначення юридичної особи, що дозволяє індивідуалізувати його серед інших осіб та не вводить в оману споживачів щодо справжнього характеру діяльності такої юридичної особи. Комерційне найменування повинне відповідати принципам істинності, сталості та винятковості. Так, відповідно до принципу істинності комерційне найменування не повинно вводити в оману споживачів і контрагентів щодо справжньої діяльності підприємства і не містити елементів, які не відповідають істинності. Принцип постійності полягає в тому, що юридична особа повинна використовувати в цивільному обороті своє незмінне повне або скорочене найменування, а принцип винятковості в тому, що різні юридичні особи не можуть мати однакові комерційні найменування. Виняток з цього принципу – юридичні особи можуть мати однакові найменування, якщо це не вводить в оману споживачів товарів, які вони реалізовують, або послуг, які ними надаються. Разом з тим, наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, тотожного найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися, є підставою відмови для реєстрації.

Право інтелектуальної власності на комерційне іменування діє з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи реєстрації.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку

Цей об’єкт права інтелектуальної власності тісно пов’язаний з описаним вище. Обидва цих об’єкта виконують функції ідентифікації і використовуються підприємцями для само індивідуалізації та розрізнення продукції. Під торговою маркою (іноді застосовується термін «знак для товарів і послуг») мається на увазі будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (або послуг), вироблених або наданих однією особою, від товарів і послуг, вироблених або наданих іншими особами.

Торгові марки можуть бути словесними, зображувальними, об’ємними або комбінованими. Словесними марками є позначення, об’єктом яких можуть бути слова, у тому числі власні імена, літери, цифри. Образотворчі знаки – це позначення, об’єктом яких є графічні або інші зображення, Об’ємні знаки є марки, які характеризуються об’ємним, тривимірним характером, а комбіновані представляють собою з’єднання вище названих видів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, яке видається Департаментом інтелектуальної власності строком на 10 років.

Право інтелектуальної власності на географічне позначення

Географічне позначення – це назва місцевості, яка вживається в позначенні товару, що має ряд особливих якісних характеристик, обумовлених місцем походження.

Географічне позначення тісно пов’язане з таким об’єктом, як торгові марки. Обидва ці позначення виступають засобами індивідуалізації і призначена для маркування продукції. Тільки торгова марка призначена для ідентифікації товару серед аналогічної продукції інших виробників, а географічне позначення покликане підкреслити високу якість продукту, вказуючи на зв’язок характеристик товару з унікальною географічним середовищем. Тому географічне зображення може використовувати будь-який виробник, що виробляє в межах певного регіону продукцію відповідної якості. Це зумовлює специфіку права на географічне позначення: воно не є винятковим, і правовласник не має право розпорядження ним.

Право інтелектуальної власності на географічне походження виникає з дати державної реєстрації, на підставі свідоцтва, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності і охороняється безстроково.

Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю

До комерційної таємниці відноситься інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності складових є невідомою та не легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з чим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Важливо розрізняти поняття «комерційна інформація» і «ноу-хау». Ноу-хау – це сукупність знань, досвіду, навичок і умінь, які приносять їх власнику певну вигоду, тоді як змістом комерційної таємниці є інформація. Причому інформація, яка становить комерційну таємницю, віддільна від особистості і може передаватися від однієї особи іншій в незмінному вигляді. У той час як знання, досвід, навички та вміння, які складають зміст ноу-хау, невіддільні від носія та їх передача в незмінному вигляді практично неможлива.

Органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані зберігати конфедіціональность відомостей, що становлять комерційну таємницю, яка стала їм відома в силу виконання владних повноважень. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю визначається строком існування сукупності її ознак (секретності, комерційної цінності, охоронювана).

Право інтелектуальної власності на наукове відкриття

Наукове відкриття відноситься до так званих «нетрадиційних об’єктів» права інтелектуальної власності, оскільки охороняється далеко не в кожній державі. В українському законодавстві передбачена правова охорона наукових відкриттів, хоча механізми такої охорони і не до кінця відпрацьовані.

Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, особливостей і явищ матеріального світу, які вносять корінні зміни в рівень наукового пізнання.

Інститут охорони наукових відкриттів не передбачає встановлення виняткових прав на нього, з моменту його створення воно стає суспільним надбанням. Це означає, що будь-який, без згоди вчинила відкриття та без виплати будь-якої винагороди має право використовувати знання, отримані в зв’язку з відкриттям у своїй науково-дослідної, виробничої, творчої чи іншої діяльності. Автор наукового відкриття наділений лише однією правомочністю – дати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом.

http://www.prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у четвер, 01.12.2011, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


один × 1 =