Трудовий або цивільно-правовий договір з працівником?

У чому відмінність між трудовим та цивільно-правовим договором з працівником? Які їх переваги та недоліки?

Катерина Гутгарц

Головний редактор порталу Prostopravo.сom.ua, юрист

Трудовий договір – угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, обумовлену в угоді, при цьому дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а власник – зобов’язується оплачувати роботу і забезпечувати умови праці відповідно до законодавства про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається оформленням наказу чи розпорядженням власника про прийняття на роботу. (А не у вигляді окремого документа під назвою «договір»). Що стосується оплати праці, то наказ про прийняття на роботу, як правило, відсилається до штатного розпису, яким визначається оклад.

Трудовий договір, як правило, є безстроковим, його розірвання можливе тільки у випадках, передбачених КЗпП. Трудовий договір укладається на певний строк, якщо це обумовлено характером або умовами роботи, або інтересами самого працівника.

Цивільно-правовий договір - це угода про виконання робіт або надання послуг, укладена відповідно до норм Цивільного Кодексу, а не Кодексу законів про працю. Предмет договору, умови оплати, права та обов’язки сторін, відповідальність, термін дії, а також умови дострокового розірвання визначаються за взаємною згодою сторін договором, а також цивільним законодавством. При цьому, на працівника не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції, колективний договір і т. п.

Багато хто помилково вважає, що укладення з працівником цивільно-правового договору звільняє роботодавця від обов’язку оплати за працівника прибуткового податку і соціальних платежів. Це не так, оскільки роботодавець в такому випадку виступає податковим агентом і зобов’язаний утримувати та перераховувати прибутковий податок до бюджету. Виняток: фізична особа є підприємцем і надає послуги (виконує роботи) зазначені як його види діяльності у витягу з Єдиного Державного реєстру. Крім того, роботодавці, які використовують працю фізичних осіб (не підприємців) на умовах цивільно-правового договору є платниками єдиного соціального внеску.

В цілому, який вид співпраці з працівником вибрати залежить від характеру та обсягу виконуваної роботи, можливості (і бажання) роботодавця створити для працівника необхідні умови праці.

Prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у середа, 07.12.2011, у категорії Право, суди, Трудове законодавство, соцзахист. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


+ шість = 8