Види та порядок видачі довіреностей в Україні

Будь-який суб’єкт цивільних правовідносин, як фізична, так і юридична особа, наділений комплексом прав і обов’язків. Однак на практиці він не завжди здатний реалізувати свої права або виконати обов’язки особисто. У такому випадку на допомогу приходить інститут представництва і такий документ як довіреність. Укладення угоди, представництво інтересів в суді, отримання товарно-матеріальних цінностей, вантажів, пошти, заробітної плати, пенсії – ось далеко не повний список дій, які можуть бути здійснені повіреним. Про те, що собою представляє довіреність, які види довіреностей існують і як вони повинні бути оформлені консультує юрисконсульт юридичної компанії “Юрис-Консалт” Володимир Пелешанов

Представництво і довіреність

Насамперед потрібно сказати, що доручення свідчить про існування таких відносин між довірителем і повіреним, як представництво. Суттю представництва є можливість здійснення дії однією стороною (представником) від імені іншої особи, яку він представляє, в результаті чого цивільні права та обов’язки виникають, змінюються і припиняються безпосередньо для того, кого представляють.

Особливістю представництва, заснованого на дорученні є те, що представник не зобов’язаний, а уповноважений здійснювати якісь дії від імені та в інтересах довірителя. Видача довіреності є односторонньою угодою, яка залежить виключно від волі довірителя. Довіреність завжди оформляється у вигляді письмового документа і призначена, в першу чергу, для третьої особи, яка зі змісту довіреності дізнається про обсяг і характер повноважень повіреного.

Представник за довіреністю може бути уповноважений на вчинення лише тих дій, право на вчинення яких має довіритель. При цьому представнику заборонено вчиняти дії у своїх власних інтересах, а також в інтересах іншого повіреного (за винятком комерційного представництва).

До випадків, в яких довіреності не можуть бути видані, також можна віднести: довіреність на вчинення правочину, який відповідно до її змісту може бути здійснений виключно довірителем особисто (наприклад, укладення шлюбу, складання заповіту, усиновлення, висновок трудового договору); довіреність на укладення договору дарування, в якій не вказано ім’я обдаровуваного. Крім того, не можна видавати довіреності на вчинення дій, які порушують чинне законодавство, створюють загрозу життю, здоров’ю третіх осіб.

Пару слів хочеться сказати про набридлу всім оскому довіреності на управління транспортним засобом. Ми вже з’ясували, що повірений уповноважений здійснювати юридично значимі дії від імені та в інтересах довірителя. Очевидно, що така дія як керування транспортним засобом не може бути скоєно від імені когось, а тільки від свого імені. Не кажучи вже про те, що предметом доручення можуть бути лише юридично значимі дії, до яких управління транспортним засобом не відноситься. У той же час, за дорученням можна здійснювати такі дії з транспортним засобом, як постановка його на облік, або, навпаки, зняття з обліку, укладення угоди, предметом, якою буде виступати цей транспортний засіб і т. п.

Таким чином, видача довіреності на керування транспортним є нонсенсом, а передача транспортного засобу в користування іншій особі має відбуватися на інших підставах (договір оренди транспортного засобу, договір майнової позики).

Види довіреностей

Довіреність може бути генеральною, спеціальної або разовою. «Генеральна довіреність видається на вчинення широкого кола угод та юридичних дій (наприклад, генеральна довіреність видається керівнику філії юридичної особи). Спеціальна довіреність видається представникові на здійснення багатьох однорідних юридичних дій (довіреність на представництво в суді, довіреність експедитора на отримання вантажів). Разова довіреність видається для вчинення конкретної дії (наприклад, довіреність на одержання заробітної плати, підписання конкретного договору).

Крім того, розрізняють довіреності, які видаються на підставі акта юридичної особи та довіреності засновані на договорі. А також довіреності, видані в простій письмовій формі та засвідчені нотаріусами.

Форма довіреностей

За загальним правилом довіреність повинна бути видана в тій формі, в якій, відповідно до вимог закону, повинна бути укладена угода, на здійснення якої уповноважений повірений. Так, наприклад, довіреність на укладення угоди купівлі-продажу нерухомості повинна бути засвідчена нотаріально. Крім того, нотаріально повинна бути засвідчена довіреність, видана в порядку передоручення.

Виняток становлять довіреності на отримання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів, а також поштової кореспонденції. Такі довіреності можуть бути засвідчені посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні чи за місцем його проживання.

До нотаріально посвідчених прирівнюються:

  • довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні в госпіталі, санаторії або іншому військово-лікувальному закладі, засвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;
  • довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з’єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса, а також довіреність співробітника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця, засвідчена командиром (начальником);
  • довіреність особи, яка міститься в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, засвідчена начальником цієї установи;
  • довіреність особи, яка проживає в населеному пункті, де немає нотаріусів, засвідчена уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Довіреності на право участі та голосування в загальних зборах, крім нотаріусів та інших посадових осіб, які видають довіреності, що прирівнюються до нотаріальних, можуть засвідчувати реєстратори, депозитарії та зберігачі.

Нотаріуси посвідчують довіреності відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2004г. № 20 / 5). У дорученні повинні бути чітко вказані юридичні дії, які належить вчинити представникові. Навіть, якщо мова йде про генеральним дорученням, доцільно якомога чіткіше перерахувати повноваження представника.

У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання, прізвище, ім’я, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місце знаходження юридичної особи) довірителя і повіреного, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. У дорученнях на ім’я адвокатів зазначають їх статус та членство в адвокатському об’єднанні. Довіреність повинна бути підписана довірителем.

Вимоги до змісту довіреностей, виданих в простій письмовій формі такі ж, як і до посвідчених нотаріально. Довіреності від імені юридичної особи повинні бути підписані його керівником і скріплені печаткою. А довіреності на отримання грошових коштів або матеріальних цінностей – також головним бухгалтером організації.

Термін дії довіреностей

У дорученні також повинен бути вказаний термін її дії. Термін дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії основного доручення. Якщо строк дії довіреності не вказаний, довіреність вважається безстроковою і діє до припинення її дії.

Представництво за довіреністю припиняється у разі:

  • закінчення терміну її дії;
  • скасування довіреності довірителем;
  • відмови повіреного від дій, передбачених довіреністю;
  • припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
  • припинення юридичної особи, якій була видана довіреність;
  • смерті довірителя або повіреного, визнання його загиблим, безвісти зниклим, недієздатним, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі смерті довірителя повірений зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або здійснення дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.

Як можна перевірити справжність довіреності?

Відомості про всі нотаріально засвідчені доручення і доручення на право розпорядження майном, посвідчених посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, місцевих рад, а також відомості про припинення їх дії заносяться до Єдиного реєстру довіреностей (далі – Реєстр), який діє на підставі відповідного Положення, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 111/5 від 28.12.2006г. (Далі – Положення). Внесення даних до Реєстру здійснюється Реєстратором (державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали договір з Адміністратором (ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту) і мають доступ до Єдиного реєстру через інформаційну мережу Мін’юсту) за заявою довірителя.

Будь-яка фізична або юридична особа, яка має намір перевірити справжність довіреності, може звернутися до нотаріуса із заявою встановленого зразка (додаток 3 до Положення) і отримати так званий скорочений витяг з Реєстру, в якому будуть вказані: номери та серії спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладено текст довіреності – для довіреностей, посвідчених нотаріусом; дата посвідчення доручення, термін її дії; номер запису в реєстрі реєстрації нотаріальних дій; відомості про особу, яка посвідчила довіреність; відомості про посвідчення довіреності в порядку передоручення або відомості про припинення її дії.

Вартість такого вилучення у приватних нотаріусів становить в межах 50-100 грн.

Якщо є необхідність перевірити справжність довіреностей, виданих іншими особами (від підприємств, головними лікарями, начальниками слідчих ізоляторів і т. п.), які не внесені до Реєстру, це можна зробити шляхом направлення відповідного запиту до цих установ.

Стаття опублікована у п`ятниця, 09.12.2011, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


шість − = 4