Захист цінних активів шляхом створення дочірніх підприємств

Аналізуючи чинне законодавство України, приходимо до висновку, що на сьогоднішній день такого поняття, як “дочірнє підприємство”, в нашій державі приділяється досить мало уваги, оскільки, по-перше, жодним нормативно-правовим актом не надано вичерпного поняття “дочірнього підприємства” , а по-друге, не передбачені особливості його створення, діяльності, ліквідації, реорганізації тощо.

Цивільний і Господарський кодекси України розглядають дочірнє підприємство як підприємство, що залежить від іншої господарської організації. Зокрема, про це йдеться в ч. 1 ст. 118 Цивільного кодексу України, за якою господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства. У ч. 8 ст. 63 Господарського кодексу України зазначається, що у випадках існування залежності від іншого підприємства підприємство визнається дочірнім. Згідно п. 3.1.7 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів »дочірнє підприємство – це підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого).

На сьогоднішній день чинним законодавством України чітко не встановлена ​​відповідальність головних підприємств щодо їх дочірніх підприємств

Таким чином, можна зробити висновок, що дочірнє підприємство є повноцінним підприємством, може створюватися у формі товариства з обмеженою, додатковою відповідальністю або у формі акціонерного товариства, єдиним засновником якого є інше підприємство і від якого дочірнє підприємство є залежним.

Однак з огляду на те, що на сьогоднішній день чинним законодавством України чітко не встановлена ​​відповідальність головних підприємств щодо їх дочірніх підприємств, створення таких підприємств є досить ефективним засобом захисту цінних активів основного підприємства, і ось чому:

Створюючи дочірнє підприємство, головне підприємство всю свою власність і цінні активи (наприклад, майно, грошові та матеріальні внески засновників, цінні папери, майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність)) може оформити на головному підприємстві, а господарську діяльність безпосередньо організувати і вести на дочірньому підприємстві. У цьому випадку головне підприємство не буде вступати в господарські відносини, воно буде лише надавати в оренду для дочірніх підприємств всі активи.

Таким чином, всі бізнес-ризики будуть покладені на дочірні підприємства, які самі будуть мати майно в оренду та їх відповідальність обмежується тільки статутним фондом.

Як ми знаємо, засновник не відповідає за борги підприємства і підприємство не відповідає за зобов’язаннями засновника, тому кредитори не зможуть одержати задоволення за рахунок цінного майна материнської компанії. Крім того, у разі якщо діяльність дочірньої компанії буде під загрозою, наприклад, проти неї порушать справу про банкрутство, то це практично не позначиться на бізнесі, оскільки головне підприємство створить нову дочірню структуру і передасть їй в оренду майно, що було в попередньому користуванні в проблемної дочірньої структури. Також відносини по використанню майна можуть створити джерела додаткового легального доходу для власника бізнесу, адже розмір плати за оренду в цьому випадку буде визначатися власником, а при відповідному бажанні він може зробити діяльність дочірньої компанії безприбутковою, спрямовуючи прибуток на погашення платежів за оренду. Орендний бізнес (через дочірні структури) є досить популярним у Європі, оскільки він краще захищає цінні активи власника і дозволяє перенести всі операційні ризики на дочірні компанії під керівництвом найманих директорів, а самому займатися управлінням основних активів і зведенням фінансових потоків.

Таким чином, підсумовуючи сказане, зазначимо, що ризики втрати цінних активів у головного підприємства при цьому мінімальні, оскільки головне підприємство не відповідає за зобов’язаннями створеного ним дочірнього підприємства, а дочірнє підприємство не відповідає за зобов’язаннями головного підприємства. У разі ж виникнення заборгованості у дочірнього підприємства перед клієнтами, кредиторами, банком або іншими особами дочірнє підприємство погашає цю заборгованість розміром свого статутного фонду, який на сьогоднішній день становить для ТОВ – 1004 грн. При створенні дочірнього підприємства і переведення всієї діяльності на нього у головного підприємства ризики втратити цінні активи зводяться практично до нуля.

http://www.prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у п`ятниця, 06.01.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


сім + 3 =