Скаржимося на державного виконавця правильно

Виконавче виробництво є завершальною стадією судового провадження, метою якого є примусове виконання рішення суду органом державної виконавчої служби в особі державного виконавця. Втім, не завжди сторони у виконавчому провадженні погоджуються з діями державного виконавця. Що робити в таких випадках – розглянемо докладніше.

Скаржимося на місці

Згідно ч.1 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника). Законом передбачено, що рішення може бути оскаржено:

  1. начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець,
  2. керівнику відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня,
  3. до суду.

Розглянемо докладніше кожен з випадків. Згідно зі ст. 83 Закону керівник відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня і безпосередній начальник державного виконавця наділені повноваженнями здійснювати контролюючі функції за своєчасністю, правильністю та повнотою виконання рішень виконавчого провадження, які повною мірою реалізуються через розгляд скарги учасника виконавчого провадження у встановленому Законом порядку.

Учасник виконавчого провадження має право звернутися до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець у разі, якщо з’ясується, що при виконанні рішень його дії суперечать вимогам закону.

У зв’язку з цим начальник відділу вправі своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ (або їх частина), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом.

Також учасник має право звернутися до безпосереднього керівника державного виконавця із заявою про виправлення допущених в процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичних або арифметичних помилок, про що виноситься відповідна постанова.

Факультативним, але не менш дієвим від того, інструментом реалізації законного рішення є перевірка законності виконавчого провадження за дорученням вищого посадової особи, за власною ініціативою або при розгляді поданої скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесене за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Судова перспектива

У разі ж якщо учаснику виконавчого провадження не вдалося відстояти свою незгоду безпосередньо у виконавчому органі, потрібно звертатися до суду в порядку адміністративного судочинства або до суду, який видав виконавчий документ. На противагу до можливостей стягувача про звернення до вищої інстанції щодо державного виконавця, боржник має право звернутися тільки до суду у разі незгоди з відкриттям виконавчого провадження.

У Законі зазначено, що до суду, який видав виконавчий документ, можуть бути оскаржені рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби по виконанню судового рішення, в адміністративний суд – іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Резюмує зазначену позицію і Пленум ВАС Україна в своїй Постанові від 13.12.2010 N 3 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби”, в якому вказує, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за оскарженню рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч.2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” (рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку) крім тих, щодо яких законом встановлений інший, винятковий порядок їх оскарження.

Компетенція судів

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 N 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” кілька деталізує питання компетенції інших судів з цього питання і зазначає, що:

  1. до місцевого суду за місцем знаходження відповідного відділу державної виконавчої служби подаються скарги по виконанню інших рішень,
  2. до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу зазначеної служби оскаржуються дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції,
  3. в свою чергу в господарський суд, який розглянув відповідну справу по першій інстанції мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби по виконанню рішень, ухвал, постанов господарських судів стягувач, боржник чи прокурор.

Таким чином, враховуючи той факт, що розгляд цієї категорії справ у судовому порядку провадиться за кілька ускладненою процедурою, то враховуючи обставини клієнта, потрібно неухильно дотримуватися при цьому як правові норми, що гарантують права осіб, що беруть участь у справі, так і правила про ідентифікацію правового статусу осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні.

http://ubr.ua

Стаття опублікована у вівторок, 10.01.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


три + 4 =