Рішення КСУ про соцвиплати: Кабмін має право визначати розмір і порядок соціальних виплат в обхід законів

Під кінець 2011 року, 26 грудня, Конституційний Суд прийняв, мабуть, одне з найбільш скандальних і обговорюваних зі своїх рішень – № 20-рп/2011. Цим Рішенням він визнав конституційними положення п. 4 розділу VII Закону “Про Державний бюджет на 2011 рік”, яким Кабмін був наділений повноваженнями з визначення порядку і розмірів соціальних виплат чорнобильцям, дітям війни та пенсій військовослужбовцям. Тут по черзі зупинимося на спірних твердженнях та висновках КСУ, а також наслідки їх прийняття.

Посягання на недоторканність

Висновок КСУ: Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, оскільки:

  • на це Конституційний Суд зазначав у Рішенні від 19.06.2001 року № 9-рп/2001;
  • в Рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 КСУ вказав на те, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим встановлюються державою з урахуванням його можливостей;
  • згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються виходячи з фінансових можливостей держави;
  • Європейський суд з прав людини в рішенні від 09.10.79 року у справі “Ері проти Ірландії” констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини в значній мірі залежить від положення в державах, особливо фінансового;
  • такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі “Кйартан Асмундсон проти Ісландії” від 12 жовтня 2004 року.

Навряд чи хтось сперечається, що розміри соціальних виплат встановлюються залежно від фінансових можливостей держави. Але справа ж не в тому, які розміри соцвиплат держава може встановити, на що упирає КСУ, а в тому, чи може воно розміри цих виплат, одного разу встановлені, скоротити або скасувати.

Адже ч. 3 ст. 22 Конституції однозначно стверджує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження обсягу і змісту існуючих прав і свобод. Ця норма згідно ст. 8 Конституції має вищу юридичну силу і є нормою прямої дії. І вона не може ігноруватися через суперечності міжнародного договору або практики Європейського суду.

Тим більше, що Загальна декларація прав людини і не суперечить цій нормі, оскільки не забороняє підписантам встановлювати заборону на зменшення існуючого обсягу прав. Приведення ж прикладів практики Європейського суду у справах, які не стосуються України, виглядає, щонайменше, дивно. Адже ні Конституція Ірландії, ні Конституція Ісландії не містять імперативної норми, аналогічної ч. 3 ст. 22 Конституції України.

Звуження обсягу чи змісту права на достатній рівень життя при прийнятті нових законів є порушенням ч. 3 ст. 22 Конституції

Крім того, у численних своїх попередніх рішеннях Конституційний Суд неодноразово вказував на те, що пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою права на достатній рівень життя і що звуження обсягу чи змісту цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних закони згідно ст. 22 Конституції не допускається. Така позиція була висловлена ​​в п. 3.4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 18.06.2007 № 4-рп/2007, п. 6 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, п. 6 мотивувальної частини Рішення від 01.12.2004 № 20-рп/2004.

Втім, судячи з усього, КСУ вважає, що в даному випадку звуження змісту та обсягу прав не було.

Чи не звужує механізм

Висновок КСУ: Механізм реалізації соціально-економічних прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів всього суспільства, оскільки передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Але при цьому зміст основного права не може бути порушено. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат і допомоги є конституційно припустимим до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Для початку варто визначити, що таке “механізм реалізації права”. У теорії права це засоби і інститути, які забезпечують досягнення цілей фактичних правових приписів у фактичній правомірної діяльності суб’єктів.

Так, механізм реалізації права на отримання соціальних виплат дійсно зазнав змін. Адже Рада доручила визначення порядку здійснення виплат Кабміну, тобто змінила інститут, що забезпечує досягнення приписів закону. Але хіба цим справа обмежилася?

На нашу думку, змінився не тільки механізм реалізації права, механізм нарахування соцвиплат, а й зміст та обсяг прав на їх отримання.

Як зазначено у Рішенні КСУ від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, змістом прав є умови і засоби, складові можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав – це сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами і не є однорідними і загальними.

Насправді змінився не тільки механізм реалізації права на соціальну допомогу, а й зміст та обсяг цього права

В даному випадку обмеження права на соціальну допомогу виразилося в тому, що Кабміну було доручено забезпечити такі виплати не в порядку та розмірі, встановленому Законами “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про соціальний захист дітей війни” і “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а в порядку і в розмірах, визначених ним самим. При цьому відштовхуватися КМУ повинен був не від приписів законів, а від готівкового фінансового ресурсу бюджету ПФУ. Вже це говорило про звуження змісту та можливе звуження обсягу права на соціальну допомогу для чорнобильців, дітей війни та військовослужбовців.

Висновок КСУ про те, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат можлива до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист, також не витримує критики. Хто має визначати цю “межу”? Яка вона? Чи відповідає цьому постулату фактична ситуація з виплатами у 2011 році?

Адже, замість виплат, належних за законом, Кабміном було встановлено виплати в десятки, а то й сотні разів нижче! Так, наприклад, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, відповідно до ст. 39 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, повинні були збільшуватися на одну мінімальну заробітну плату (1004 грн. Станом на грудень 2011 року). Натомість постановою КМУ від 06.07.2011 № 745, прийнятим на виконання п. 4 розділу VII Закону “Про Державний бюджет на 2011 рік” їм була встановлена ​​надбавка в розмірі … 5,2 гривень (в 193 рази нижче!). І так з усіма іншими пільгами, які місцями були знижені до мінімальних розмірів.

Хіба це не зміна механізму нарахування соціальних виплат до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сама сутність змісту права? Якщо ні, то яка вона, ця “межа”? 1 гривня? 1 копійка? Ще нижче?

Крім того, як зістикується можливість зміни механізму нарахування соціальних виплат, у результаті яких вони фактично зменшуються, до ч. 3 ст. 22 Конституції і всієї попередньої практики рішень КСУ? Зокрема, з Рішеннями від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005. Чому в цих та багатьох інших аналогічних випадках він ухвалював рішення про неконституційність законів, які звужують права громадян, а в Рішенні №20-рп/2011 – навіть не розглядав питання про те, спричинило це зміну механізму реалізації права фактичне звуження його змісту та обсягу?

Відповіді на ці питання КСУ у своєму Рішенні № 20-рп/2011 не дав, але породив ще більше приводів сумніватися в об’єктивності, розумності та справедливості свого рішення.

Ручний бюджет

Висновок КСУ: Верховна Рада, визначивши Кабмін державним органом, який повинен забезпечувати реалізацію соціальних прав громадян, дала йому право визначати порядок і розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду, що узгоджується з функціями уряду, визначеними у пунктах 2, 3 статті 116 Конституції.

Висновок про правомірність наділення Кабміну через Закон “Про Державний бюджет на 2011 рік” повноваженнями з визначення розміру виплат – верх непослідовності КСУ. Адже до цього він регулярно повторював одне і те ж: не можна законами про бюджет вносити зміни до інших законів або змінювати правове регулювання відносин, що є предметом регулювання інших законів (див. Рішення від 24.06.99 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008).

Більше того, рік тому, Рішенням від 30.11.2010 року № 22-рп/2010 КСУ визнав неконституційною норму аналогічну Закону “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, що дозволяла Кабміну здійснювати перегляд деяких розмірів виплат. Тепер же, всупереч попередній десятирічній практиці, грунтуючись на принципі збалансованості бюджету, КСУ прийшов до зовсім протилежного висновку.

Наслідки

Критикувати це Рішення КСУ можна ще довго, заперечуючи як висновок КСУ, так і аргументи, покладені в цей висновок. Але змінити щось уже все одно не вдасться. А тому коротко сформулюємо головні наслідки прийняття Рішення №20-рп/2011:

  • чорнобильці, діти війни та військовослужбовці не зможуть домогтися через суд виплати їм соціальних пільг за другу половину 2011 року (після 23.07.2011, коли постанова КМУ від 06.06.2011 № 745 набула чинності) в розмірі і обсязі, визначених Законами “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про соціальний захист дітей війни “і” Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
  • уряд отримав правові можливості для передачі йому повноважень з визначення розмірів і порядку здійснення будь-яких видів соціальних виплат;
  • законом про бюджет може змінюватися правове регулювання відносин, що є предметом регулювання інших законів;
  • держава може змінювати механізм реалізації соціально-економічних прав, у тому числі звужуючи обсяг та зміст цих прав;
  • держава може не тільки встановлювати, але і зменшувати соціально-економічні права в залежності від свого фінансового становища;
  • практика тлумачення законів Конституційним Судом може змінюватися самим кардинальним чином.

Якщо намічені тенденції і підходи в тлумаченні Конституції з боку КСУ продовжаться, то не стане одкровенням не тільки легалізація пенсійної реформи чи норм Закону “Про Державний бюджет України на 2012 рік”, знову надають Кабміну повноваження з визначення розмірів соцвиплат. Слідом за соціальними пільгами доля обмеження в ім’я збалансованості бюджету може торкнутися інших соціально-економічних прав: на оплату праці (в першу чергу, бюджетникам), на відпустку, на страйк, на житло, на безоплатну медицину та освіту тощо. В усякому разі, в частині, яка врегульована законами, а не Конституцією.

Таким чином, рішення КСУ від 26.12.2011 №20-рп/2011 нівелює закріплений ст. 22 Конституції принцип неможливості звуження обсягу і змісту існуючих прав і свобод громадян. Воно суперечить попереднім рішенням КСУ щодо соціальних виплат та можливості внесення змін до інших законів нормами закону про держбюджет, а також відкриває державі можливості щодо нівелювання сутності цих та інших соціально-економічних прав шляхом зміни механізмів їх реалізації в ім’я економічної доцільності та збалансованості бюджету.

http://www.prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у четвер, 12.01.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


6 × = двадцять чотири