Розвантаження “в сліпу” реєстру судових рішень

До створення Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) Україна йшла довгих 6 років. Із його відкриттям було пов’язано чимало проблем та навіть корупційних скандалів. Коли ж він запрацював на повну потужність, постало питання про розвантаження від “технічних”, проміжних судових документів, які не несуть жодної інформації для громадян, а лише ускладнюють пошук необхідних рішень. Задля вирішення цієї проблеми судді, адвокати, відомі правники та громадські діячі зібралися на засіданні круглого столу, організованого ДСА разом із РСУ за підтримки проекту USAID “Україна: справедливе правосуддя”, на якому обговорили декілька пропозицій.

На думку голови РСУ Ярослава Романюка, ця тема після прийняття у жовтні 2011 року змін до ст. 3 Закону “Про доступ до судових рішень” викликала у суспільстві великий резонанс. Адже, згідно з цією законодавчою ініціативою, розміщенню у ЄДРСР підлягатимуть рішення судів загальної юрисдикції за затвердженим РСУ за погодженням з ДСА переліком. “Такий підхід законотворців за відсутністю чітких критеріїв відбору дав підстави журналістам та юридичній спільноті дійти висновку про обмеження доступу до судових рішень та ризик вибіркового підходу до формування Реєстру. Тому сьогодні слід визначитися із пропозиціями необхідного переліку документів, які підлягають включенню до ЄДРСР, який сьогодні перевантажений”, – наголосив пан Романюк. За його даними, щодня суди виносять по 17 тис. судових рішень (ухвал, постанов, наказів тощо). За усі роки роботи до ЄДРСР надійшло понад 32 млн судових документів. Звісно, що у такому масиві інформації знайти те, що потрібно, дуже складно. Щоб облегшити процедуру пошуку, Ярослав Романюк запропонував вносити рішення в одній справі, яка пройшла всі судові інстанції, за єдиним номером, присвоєним під час розгляду місцевим судом.

Зі свого боку голова ДСА Руслан Кирилюк навів критерії, за якими повинна вноситися інформація до ЄДРСР. За його словами, слід включати судові рішення, постановлені в порядку кримінального, цивільного, господарського та адміністративного судочинства, а саме – ухвали про порушення провадження у справі, ухвали судів першої інстанції, які можуть бути оскаржені відповідно до законодавства, судові накази, видані судом у порядку наказного провадження, постанови, рішення, вироки, крім постанов про надання дозволів на проведення окремих слідчих дій або оперативно-розшукових заходів у кримінальних справах, ухвали за результатами розгляду скарг на рішення судів першої інстанції, всі судові рішення вищих спецсудів та ВСУ, постанови у справі про адмінпорушення.

Однак Президент спілки адвокатів України Лідія Ізовітова зазначила, що Закон “Про доступ до судових рішень” проголошує принцип універсальності та суцільності, тому будь-який судовий документ має бути внесений до ЄДРСР. “Ми повинні орієнтуватися на тих, хто є користувачами цього Реєстру, – громадян, юридичних осіб та захисників їхніх прав, яким важливі і ті рішення, які стосуються дати розгляду справи, її відкладення чи перенесення. Адже суди не завжди повідомляють належним чином сторін спору. У мене траплялися випадки, коли люди скаржилися на таких суддів, вказавши, що дізналися про слухання справи саме з ЄДРСР. Давайте не будемо відбирати у них таку можливість”.

Однак заступник голови ВАСУ Михайло Цуркан у своєму виступі попросив не ототожнювати функції інформування громадськості про судову практику та надання інформації про рух справи сторонам процесу. Останнє повинно відбуватися згідно із процесуальним законодавством. А от все, що стосується інформативної функції суспільства, то це відноситься до завдань, які має виконувати ЄДРСР. “Саме тому до нього повинні вноситися ті рішення суду, які є важливими для користувачів, що прагнуть зрозуміти, чи втягуватися їм у судовий спір, чи ні”, – вважає пан Цуркан.

Із ним погодився і голова Ради суддів загальних судів України Павло Гвоздик, який упевнений, що усі процесуальні документи, які знаходяться у згаданому Реєстрі, не зажди можуть відшукати сторони процесу через їх знеособленість. На його думку, якщо людина пішла зі своїм позовом до суду, то вона розуміє, що його розгляд відбуватиметься у відкритому режимі. Таким чином, вона автоматично дає згоду на внесення постановленого судом рішення до ЄДРСР. А це значно спростить процедуру адміністрування Реєстру та отримання його користувачами необхідних судових документів.

Які саме з озвучених пропозицій будуть враховані РСУ при ухваленні рішення про перелік судових рішень, що підлягають внесенню до ЄДРСР, можна буде дізнатися на її засіданні, яке заплановане на 17 лютого. На нашу ж думку, перш, ніж виносити на обговорення таке питання, представникам ДСА слід було провести відповідне дослідження, щоб проаналізувати, які ж документи найбільш затребувані у користувачів ЄДРСР, а які не викликають у них жодної зацікавленості. На жаль, цього не здогадалися зробити держслужбовці. Єдине, що стало їм відомо, так це кількість відвідувань цього Реєстру на день, яка не є не значною, оскільки у пікові моменти сягає лише 2 тис. Хоча, судячи з активного обговорення у пресі можливого обмеження доступу до ЄДРСР, його робота цікавить суспільство. Тому суддям не варто поспішати із прийняттям остаточних рішень.

Олександра ТИМОЩУК
Стаття опублікована у понеділок, 27.02.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


дев'ять − = 5