Дещо про розміщення та зберігання відходів та сплату екологічного податку

Роз’яснення Мінекології щодо зберігання та розміщення відходів

Які операції з відходами є «розміщенням відходів»?

Термін «розміщення відходів» визначено у статті 1 Закону України «Про відходи», як зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах.
«Розміщення відходів» включає такі визначені операції з переліку операцій з видалення відходів, визначених Базельською конвенцією про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням та постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 р. №1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів»: D1, D2, D3, D4, D5, D6, D7, D12, а саме:
D1 Поховання в землі чи скидання на землю (наприклад на звалище тощо)
D2 Обробка ґрунтом (наприклад біохімічний розклад рідких чи мулових відходів у ґрунті тощо)
D3 Закачування на глибину (наприклад вприскування відходів відповідної консистенції у свердловини, соляні куполи чи природні резервуари тощо)
D4 Скидання у поверхневі водойми (наприклад скидання рідких або мулових відходів у котловани, ставки чи відстійні басейни тощо)
D5 Скидання на спеціально обладнані звалища (наприклад скидання в окремі відсіки з прокладкою і поверхневим покриттям, які ізолюють їх один від одного і навколишнього середовища, тощо)
D6 Скидання у водойми, крім морів/океанів
D7 Скидання у моря/океани, в тому числі поховання на морському дні
D12 Постійне зберігання (наприклад у спеціальних контейнерах у шахті тощо)
Таким чином, до розміщення відходів віднесено захоронення відходів (операції D1-D7) та зберігання відходів (операція D12, яка означає постійне (остаточне) зберігання відходів, а не тимчасове).

Яка різниця між термінами «розміщення відходів» та «зберігання відходів»? Чи буде розміщенням відходів їх тимчасове зберігання до передачі на утилізацію чи видалення?

Головні суперечності та непорозуміння під час оформлення дозвільних документів у сфері поводження з відходами та сплати відповідного екологічного податку пов’язані з неправильним розумінням термінів «розміщення відходів» та «зберігання відходів», які визначено у статті 1 Закону України «Про відходи».

Терміни «розміщення відходів ― зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах» і «зберігання відходів ― тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення)» спеціально визначено у статті 1 Закону, оскільки подальша доля цих відходів істотно відрізняється.

Якщо розміщені відходи назавжди або практично на невизначений довготривалий строк будуть захоронені або займуть певне місце на поверхні, то відходи, що тимчасово зберігаються, згодом можуть бути передані на утилізацію або видалення, і зазначені остаточні операції, можливо, будуть проведені в інших місцях та іншими суб’єктами господарювання.

Таким чином, тимчасове зберігання відходів не є розміщенням відходів у сенсі статті 1 Закону України «Про відходи».

Відходи: Як визначається клас небезпеки? Чи є перелік зі встановленими класами небезпеки?

На сьогодні на державному рівні не затверджено перелік (класифікатор) відходів зі встановленими класами небезпеки, але в окремих регіонах використовуються такі локальні переліки в межах функціонування регіональних систем управління відходами.

Відповідно до пункту «в» статті 17 Закону України «Про відходи» суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням зі спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров’я людини.

Клас небезпеки відходів визначається відповідно до ДСанПіН 2.2.7.029-99 «Гігієнічні вимоги поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення» (розділ 5), затверджується органами МОЗ за погодженням з територіальними органами Мінприроди.

Інформація щодо класів небезпеки окремих видів відходів міститься у виданих дозвільних документах у сфері поводження з відходами, зокрема дозволах на розміщення відходів та лімітах на утворення та розміщення відходів.

Чи відносяться місця тимчасового зберігання відходів до спеціально відведених?

Основне призначення спеціально відведених місць чи об’єктів ― видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто остаточні операції видалення. Згідно зі статтею 21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід (відведення) земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об’єктів поводження з відходами, оскільки саме розміщення відходів є найбільш небезпечним фактором впливу на стан навколишнього природного середовища оточуючих земельних ділянок, зокрема ґрунтів.

Місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею їх на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів, не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів.

Хто і за що має справляти екологічний податок за розміщення відходів?

Відповідно до пункту «і» статті 17 Закону України «Про відходи» суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів. Сплату екологічного податку за тимчасове зберігання відходів Законом України «Про відходи» не передбачено.

Підпунктом 14.1.223 Податкового кодексу України визначено термін «розміщення відходів», який істотно відрізняється від аналогічного терміна, визначеного Законом України «Про відходи». Відповідно до статті 5 Податкового кодексу, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового Кодексу. У зв’язку з цим для вирішення питань оподаткування Мінприроди радить звертатися до Державної податкової служби України.

Сплата екологічного податку в разі розміщення побутових відходів на полігоні

Хто має бути платником екологічного податку за розміщення побутових відходів на полігоні у випадку, якщо утворювачем побутових відходів укладено угоду на вивезення побутових відходів з комунальним підприємством?

Відповідно до пункту «і» статті 17 Закону України «Про відходи» суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів.Якщо комунальне підприємство, що надає послуги із вивезення побутових відходів, безпосередньо здійснює розміщення (в цьому випадку ― захоронення) відходів, воно є платником екологічного податку за розміщення відходів.

У разі якщо комунальне підприємство передає зазначені відходи іншій організації (наприклад організації, що експлуатує полігон) для здійснення операції захоронення, експлуатуюча організація є платником екологічного податку за розміщення відходів.

Тобто саме той суб’єкт господарювання, що безпосередньо здійснює операцію розміщення відходів, повинен сплачувати екологічний податок за фактично розміщений (захоронений) обсяг відходів.

Мінекології та природних ресурсів

Стаття опублікована у середа, 29.02.2012, у категорії Податки, Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


чотири × = 4