Про реальне й ідеальне у банкрутстві

Тему банкрутства неможливо розкрити без відвертої розмови з фахівцем у цій галузі. Таку розмову про найактуальніші проблеми сфери банкрутства та її законодавче регулювання “Правовий тиждень” мав з арбітражним керуючим, президентом Спілки кризис-менеджерів України Павлом МІХАЙЛІДІ.

- Як ви загалом оцінюєте нову редакцію Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”?

- Моя оцінка цієї редакції дуже негативна. Ми постійно критикували тоді ще законопроект, але, на жаль, нас просто не хотіли чути. Я попереджав, що з такою роботою вони підставляють реформаторські ідеї Президента України, так воно і вийшло.

- Чому саме?

- По-перше, цей документ не досяг головної мети – реформувати інститут банкрутства, який перетворився на обман кредиторів і держави. По суті, сьогодні в банкрути ідуть підприємства, що вже не мають майна, після продажу якого треба розраховуватися з кредиторами, тому і статистика розрахунків печальна. А щоб забезпечити захист прав власності та створити умови для інвестиційної зацікавленості, більшого обігу грошей в економіці, соціального захисту працівників тощо, треба майном підприємств гарантувати інвесторам і контрагентам повернення їхніх грошей у разі виникнення ризиків в економіці та зробити так, щоб це майно не зникло ще до процедури. Таких гарантій нова редакція, на жаль, не дає.

По-друге, під прикриттям дерегуляції, зменшення вартості процедури банкрутства і строків, з’являються нові корупційні схеми перерозподілу власності. Наприклад, розробники Закону вважають, що необов’язковість оцінки майна зменшить витрати на процедуру, а передача майна протягом певного періоду якимось компаніям з управління взагалі ставить під удар інститут банкрутства. Хто буде власником цих керуючих компаній і що буде з майном банкрутів далі, хто відповідатиме за нього?

- Наразі Мін’юст працює над дорученням Президента щодо заповнення прогалин у цьому документі. За що ви порадили б чиновникам взятися в першу чергу?

- Я рекомендував би взагалі переробити цей Закон, але розумію, що зробити це сьогодні не так просто. У першу чергу раджу переглянути порядок продажу майна банкрутів і реалізувати схему, згідно з якою гарантувати кредиторам захист їхніх інтересів шляхом неможливості виведення активів кризових підприємств до порушення провадження у справі про банкрутство. Обов’язково треба переглянути і порядок регулювання діяльності арбітражних керуючих, бо від ліцензування відмовилися, а іншу модель регулювання не запровадили.

Є ще декілька важливих питань, як-от порядок задоволення вимог кредиторів і гонорарна політика арбітражних керуючих. Незрозуміло, чому витрати арбітражних керуючих та їхній гонорар за роботу поставили в один ряд із платнею працівникам підприємств, яке відношення мають витрати на оформлення документів для продажу, зберігання майна під час процедури, оплату послуг фахівців, що залучаються арбітражним керуючим для виконання своїх функцій, до заборгованості із заробітної платні працівників.

Справа в тому, що згідно із Законом вимоги кредиторів погашаються пропорційно їхньому розміру в одній черзі. Чому ж арбітражний керуючий повинен недоотримувати за свої витрати? І найважливіше: щоб мінімізувати зловживання під час процедури, треба зробити з арбітражного керуючого служителя закону, а не прислужника когось із кредиторів чи боржника. Для цього треба запровадити достойну гонорарну політику з мотивацією, гарантованою в результаті виконання певної роботи, а не побажань і вимог за “відкати” деяких кредиторів. Те, що арбітражному керуючому прописали додаткову вимогу, яку він може отримати лише в четвергу чергу, – профанація. Справа в тому, що, за статистикою, у нас третя черга не погашається в повному обсязі, тож арбітражний керуючий знову шукатиме гонорари поза законом. Не можу повірити, що це незрозуміло нашим законотворцям. Мабуть, комусь вигідно, щоб білого не було, вигідно перетворити його на чорне, тіньове та всім з цього жити.

- Якою ви бачите ідеальну процедуру банкрутства?

- Це перш за все досудова санація, але для неї необхідні законодавчі механізми та гарантії можливості реалізувати домовленості із кредиторами до введення процедури банкрутства. У самій процедурі банкрутства мають бути захищені інтереси власників підприємств: вони також можуть помилятися, призначаючи менеджерів, які і доводять підприємство до краху. Але кожен має право виправити ситуацію та контролювати процедуру банкрутства свого підприємства.

Арбітражний керуючий не повинен залежати від когось у процедурі. Він має отримувати винагороду згідно з умовами та складністю своєї роботи, а правосуддя має відбуватися на підставі духу закону, а не судової практики, яка творить право всередині права і найчастіше є суперечливою. Найкраще, коли процедура банкрутства чітко регламентована, кожен знає свої права й обов’язки та є відповідальним. Ідеальна процедура банкрутства – це можливість для кого-небудь у процедурі банкрутства розрахуватися із кредиторами за боржника, і нехай підприємство знову працює, сплачує податки та створює робочі місця. Адже саме це найголовніше для економіки держави, а не перерозподіл власності. Саме у русі грошей в економіці полягає вигода для кожного громадянина.

- Нова редакція Закону суттєво вплинула на інститут арбітражних керуючих. Охарактеризуйте зміни в цьому напрямі.

- І тут не все так добре, як кажуть деякі експерти, посилаючись на механізми саморегулювання, яких там просто немає. Ситуація з регулюванням діяльності арбітражних керуючих значно погіршилась. Зі всієї країни ми отримуємо від практикуючих арбітражних керуючих інформацію про те, що вони з нового року, одразу після введення в дію цього Закону, підуть із ринку. Держава залишиться лише з тими арбітражними керуючими, які є “своїми” та готові на все за мінімальну винагороду. Це дуже поганий дзвіночок. Зокрема, якщо сьогодні арбітражний керуючий, у якого з різних мотивів анулювали ліцензію, ще має право звернутися до експертно-апеляційної ради при державному органі з питань ліцензування та захистити свої інтереси від помилки чиновника-контролера чи якогось “замовлення”, то з нового року такої можливості не буде.

- З початку року Мін’юст взявся перевіряти діяльність арбітражних керуючих. Що кажуть із цього приводу ваші колеги? Яка справжня мета перевірок?

- Насправді Мінюст виконує повноваження державного органу з питань банкрутства та перевіряє арбітражних керуючих на дотримання ліцензійних умов, які, до речі, якісно змінилися з ініціативи цього ж державного органу. Перевірки проводяться як планові, так і позапланові – за скаргам учасників процедур банкрутства.

Головна мета перевірок – контроль за дотриманням законодавства з питань банкрутства, і це нормально. Але як Мінюст може проконтролювати членів своїх комісій у регіонах? Попередня практика усім відома: з одного боку, нерадивий арбітражний керуючий пропонує хабар перевіряючим, а з іншого – іноді чиновник робить усе можливе, щоб йому запропонували хабар.

Наразі Мінюст також якісно змінив порядок контролю і робить усе можливе, щоб мінімізувати такі ситуації, які раніше були систематичними. Я ще не чув про випадки “вирішення” питань чи якісь “замовлення” на анулювання ліцензій. До експертно-апеляційної ради надійшли вже перші скарги. Слід вивчити, що там трапилось, і можна буде робити перші висновки щодо якості перевірок. Хочеться вірити, що вони “чисті”. Бо, скажу відверто, якість професії, як і багато іншого в нашій державі, залишає бажати кращого.

- Чи має взагалі держава здійснювати глобальний контроль професії? Чи вважаєте ви допустимим існування інституту арбітражних керуючих на принципах саморегулювання?

- Держава має займатися справами соціально незахищених верств населення, підвищенням обороноздатності, будувати мости, магістралі, створювати умови для розвитку економіки, а не втручатися в неї. Ніде у світі держава не розробляє стандарти діяльності на жодному ринку, крім особливо небезпечних, і там також за участю бізнесу. Держава не контролює якість робіт, вона задає рамки. А рештою – розробкою стандартів, правил діяльності, забезпеченням контролю за їх виконанням – займаються саморегулівні організації. Держава має лише створити умови для цього.

Саморегулювання не є лоббі або чиєюсь примхою, це обов’язковий елемент ринкової економіки. У світі, наприклад, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку приймає саме Міжнародна організація бухгалтерів та аудиторів. Спілка кризис-менеджерів України останні п’ять років пропонувала Мінекономіки, колишньому державному органу з питань банкрутства, змінити ліцензійні умови діяльності арбітражних керуючих, а державний орган нас не чув. Нам як професійному товариству було шкода, що ці умови мають усього три пункти. Цим часто зловживали та псували репутацію професії. Тому вважаю, що це не обговорюється: тільки саморегулювання може навести порядок у професії та змінити обличчя арбітражних керуючих і процедуру банкрутства загалом.

- А як ви оцінюєте інститут банкрутства фізичних осіб?

- Тільки задовільно. Держава з розвитком економіки втягнула громадян у господарський обіг, давши іпотеку та споживче кредитування, а своєрідної “подушки” не надала. Сталося те, що сталося: багато громадян у результаті світової фінансової кризи залишилися без роботи, і реальне банкрутство призвело до випадків самогубства. У розвинутому світі на цей випадок є відповідна можливість стати банкрутом за законом.

- Чому тоді ви не пропонували реалізувати інститут банкрутства під час реформи законодавства про неплатоспроможність?

- Справа в тому, що вводити громадян у систему несправедливого банкрутства, у якій опинилися юридичні особи, з недосконалим регулюванням діяльності арбітражних керуючих, усім спектром зловживань під час реалізації норм законодавства про банкрутства, – це злочин, це ще гірше, ніж те, що є. Спочатку треба навести порядок у загальному інституті банкрутства, змінити обличчя професії кризис-менеджера, зробити систему регулювання прозорою та створити механізми саморегулювання і потім тільки запроваджувати ефективний інститут фінансової реструктуризації та банкрутства фізичних осіб.

Георгій ЯЦУНСЬКИЙ
Правовий тиждень №14-15, 5 квітня 2012
Стаття опублікована у четвер, 05.04.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


дев'ять + 3 =