“Реєстрові адвокати” та приховані рифи безоплатної вторинної правової допомоги

Із першого січня 2013 року набере чинності постанова Кабінету Міністрів України № 8 від 11.01.2012 р. “Про затвердження Порядку та умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу на тимчасовій основі” (далі – Порядок).

Поступове набрання чинності Законом України “Про безоплатну правову допомогу” ( далі – Закон) має ту перевагу, що Кабмін, Міністерство юстиції та інші державні органи мають час підготувати і відповідні бюджетні пропозиції, і необхідні регуляторні акти. Але усунути уже виявлені прогалини та наявні ризики без активної участі адвокатів та інших недержавних суб’єктів правової допомоги у розробці регуляторних актів дуже проблематично. Так, виконання Порядку потребує розробки стандартів якості у сфері правової допомоги, адже у пункті 11 вказано, що надана за контрактом (договором) безоплатна вторинна правова допомога має відповідати встановленим стандартам. Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 28 Закону ці стандарти затверджує Міністерство юстиції. Але інформації про розробку таких стандартів чи їх включення до плану підготовки проектів регуляторних актів на офіційному сайті Міністерства юстиції немає і донині.

Натомість уже ухвалено умови проведення конкурсів для адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Практичний досвід роботи у певній галузі права визнається лише перевагою, а не необхідною умовою включення адвоката до відповідного реєстру. Претенденти зобов’язані подавати серед інших документів оригінали трудових книжок, що виглядає обмеженням прав адвокатів, що працюють індивідуально. До повноважень конкурсної комісії включено й, зокрема, оцінку емоційної врівноваженості адвоката, що має значні ризики як добросовісних помилок, так і зловживань. Результати конкурсів підлягають оприлюдненню в ЗМІ і, принаймні, на сайтах Міністерства юстиції та його територіальних управлінь. Але постанова КМУ № 1362 не передбачає жодних процедур оскарження рішень щодо включення або невключення адвокатів до відповідних реєстрів.

Дискусійною залишається і власне доцільність створення двох окремих реєстрів адвокатів, які будуть зобов’язані виконувати однакові стандарти та вимоги. Так, додані до Порядку примірні контракти між центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги практично не передбачають відмінностей щодо адвокатів, які надають таку допомогу на постійній або тимчасовій основі. Істотними умовами примірних контрактів визнано обсяг вторинної безоплатної правової допомоги, строк її надання та розмір оплати. Розглянемо ці умови докладніше.

Обсяг адвокатських послуг

Відповідно до ст. 13 Закону “Про безоплатну правову допомогу” безоплатна вторинна правова допомога включає надання таких правових послуг, як захист від обвинувачення, представництво інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, а також складення процесуальних документів. Порядок розподілу справ між адвокатами центри мають здійснювати згідно з порядком встановленим Міністерством юстиції. Критеріями розподілу справ можуть бути як коефіцієнт “завантаження адвоката”, так і кількість запитів, передбачена у контракті (договорі). Наразі обидва критерії в примірних контрактах не визначаються, і розподіл справ значною мірою залежатиме від випадкових чинників.

У 18 статті Закону встановлено, що всі звернення громадян щодо безоплатної вторинної правової допомоги надходять безпосередньо до центрів або до територіальних управлінь Мін’юсту. Це логічно, оскільки саме центри є суб’єктами надання такого роду правової допомоги та приймають рішення про її надання або відмову в наданні допомоги.

Проте КМУ пішов ще далі. З тексту пункту 3 Примірного контракту стає зрозуміло, що безоплатна вторинна правова допомога надається адвокатами у приміщеннях центрів, з використанням їх обладнання та іншого майна, а також відповідно до регламенту роботи центрів та графіків чергування адвокатів. По суті, передбачається обов’язок “реєстрових адвокатів” виконувати трудові обов’язки в центрах з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а це значно послабить гарантії їх незалежної професійної діяльності. Неясно також, як корелюватиметься використання обладнання центрів – у тому числі, очевидно, комп’ютерів і засобів зв’язку – з правом адвокатів на конфіденційність і захист будь-якої інформації, одержаної під час надання безоплатної вторинної правової допомоги.

До обов’язків адвокатів належить виконання Правил адвокатської етики, дії виключно в інтересах осіб, яким надається безоплатна вторинна правова допомога, та повідомлення центрів про випадки конфлікту інтересів. Звіт про стан надання правової допомоги адвокати надають лише на вимогу центрів. Але цей їх обов’язок має явний ризик конфлікту зі статтями 9 і 10 Закону України “Про адвокатуру” і Присягою адвоката з точки зору захисту адвокатської таємниці, а також заборони притягати адвоката до будь-якої відповідальності чи погрожувати таким притягненням у зв’язку з наданням правової допомоги громадянам відповідно до закону.

Строки надання допомоги

Примірний контракт не вказує мінімальних чи максимальних строків надання допомоги адвокатом (п. 2), який надає безоплатну правову допомогу на постійній основі. Виникає запитання, навіщо взагалі вказувати строк контракту для адвоката, який надає допомогу на постійній основі? Адже основним критерієм є саме її безстроковий характер. Але закінчення строку дії контракту є однією з безумовних підстав для його припинення (п. 10). При цьому можливість продовження строку для завершення надання правової допомоги передбачено лише для адвокатів, що надають її на тимчасовій основі.

Окремо наголошується, що адвокати залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги у неробочий час, вихідні та святкові дні у випадках, встановлених законом (п. 4 Порядку). Це означає, що подібне залучення регулюється не актами Мін’юсту чи КМУ, а виключно Законом “Про адвокатуру”, процесуальними кодексами та, можливо, Кодексом законів про працю або Законом “Про державну службу”. Натомість у тому ж 4 пункті передбачено обов’язкове чергування адвокатів в указані неробочі години з метою надання вторинної допомоги виключно особам “з моменту їх затримання”. Неясно, чи можна буде громадянам звертатися у неробочі години до чергових адвокатів за складанням процесуальних документів (очевидно, представництво в державних органах в такі години буде дуже обмеженим).

Із точки зору реалістичності строків надання допомоги привертають увагу пункти 7 і 8 постанови КМУ № 1363 від 28.12.2011 р. “Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб”. Зокрема, у випадку інформування центр має протягом однієї години надати доручення адвокату, а той, у свою чергу, протягом ще однієї години має прибути на місце, вказане правоохоронними органами, для надання безоплатної вторинної правової допомоги. По суті, така послуга поза місцезнаходження центрів може своєчасно надаватися хіба що за допомогою місцевої авіації, що істотно обмежуватиме доступ до вторинної допомоги в інших містах та, особливо, у сільських районах. Водночас вищезгаданий порядок проведення конкурсів не передбачає жодних квот для адвокатів, які працюють в інших містах, а ніж в обласних центрах.

Розмір оплати наданих послуг

Обов’язок центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги оплачувати послуги адвокатів діє в невідомо як і ким “установленому порядку” (п. 9 Примірного контракту). З огляду на текст цього пункту, центри оплачують послуги адвокатів лише у фіксованих сумах, що мало узгоджується з критерієм фактичного навантаження окремих адвокатів та характером правової допомоги в конкретних випадках.

З 12 січня нинішнього року набрав також чинності Закон України “Про граничні суми витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах” № 4191, згідно з яким відшкодування встановлено у розмірі від 2,5 відсотка місячної мінімальної заробітної плати (для осіб, звільнених від оплати витрат на правову допомогу) до 40 відсотків заробітної плати за годину, витрачену адвокатом на надання лише деяких з указаних вище послуг (зокрема, участь у судовому засіданні, ознайомлення з матеріалами справи у суді та вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням).

Відповідальність адвокатів

Ефективність безоплатної вторинної допомоги залежатиме не лише від розміру і своєчасності оплати послуг адвокатів. Вона потребує і правової визначеності щодо відповідальності сторін. Проте договірна відповідальність центрів та адвокатів істотно відрізняється. Наприклад, неналежне виконання адвокатом договору (в т.ч. згаданої вище звітності про стан надання правової допомоги) є підставою для дисциплінарних стягнень з боку адвокатського об’єднання та/або виключення адвоката з реєстру (п. 12 Примірного контракту). Це можна тлумачити як ще одне непряме обмеження на укладання договорів з адвокатами, які працюють індивідуально і не належать до адвокатських об’єднань.

До видів дисциплінарної відповідальності адвоката, відповідно до статті 16 Закону “Про адвокатуру”, включено і призупинення дії свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю на строк до одного року. По суті, це означає, що будь-який передбачений законом вид дисциплінарної відповідальності адвоката, крім попередження, вимагає виключення з реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Ризики щодо відповідальності адвокатів значно посилює пунктом 11 Примірного контракту, який передбачає, що зміни до контракту вносяться за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом або контрактом. Подібна норма надає центрам право вносити односторонні зміни в окремі положення контрактів, якщо відповідне положення буде зафіксовано в конкретному контракті. Втім, не передбачено ніяких санкцій за порушення своїх обов’язків центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, котрі матимуть статус неприбуткових юридичних осіб. А ризики таких порушень дуже серйозні – від тривіальних затримок в оплаті винагороди адвокатів до незабезпечення їх доступу до обладнання центрів чи порушень при розподілі справ.

Очевидно, в рамках однієї статті неможливо проаналізувати всі ризики, пов’язані з нормативним регулюванням державних конкурсів та контрактів для адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Втім, в інтересах і адвокатської спільноти, і громадськості як користувачів послуг ініціювати такий поглиблений аналіз і внесення змін до комплексу регуляторних актів у сфері безоплатної правової допомоги, що розроблятимуться і набиратимуть чинності у найближчих роках.

Олександр ВІННІКОВ

Юридичний вісник України №13, 31 березня – 6 квітня 2012
Стаття опублікована у вівторок, 10.04.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


шість × = 30