Проблеми державної реєстрації договорів комерційної концесії (франчайзингу)

Питання про державну реєстрацію договорів комерційної концесії (франчайзингу) є одним з найбільш поширених. При цьому навіть фахівці часто не можуть однозначно відповісти на питання, як це зробити, а саме, який законодавчий порядок такої реєстрації.

Існує кілька думок з цього приводу.

Позиція 1. Договір комерційної концесії реєструється державним реєстратором відповідної ради.

Позиція 2. Слід звернутися до контролюючого органу податкової щодо можливості розгляду платежів по незареєстрованим договорам.

Позиція 3. Договір комерційної концесії не може бути зареєстрований:

  • з аналізу судової практики випливає, що факт державної реєстрації договору комерційної концесії набуває юридичне значення тільки для взаємин сторін за цим договором з третіми особами. Порядок реєстрації угод, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом, а законодавчо визначеного порядку державної реєстрації договору комерційної концесії немає, що свідчить про неможливість виконати обов’язок реєстрації.
  • Зараз (в 2012 р.) договору комерційної концесії (франчайзингу) не реєструють в Україну, якщо правовласник і користувач – резиденти, так як до сих пір немає порядку.

Позиція автора: На сьогоднішній день використовуються у підприємницькій діяльності франчайзингові договори, по яких передається комплекс необхідних прав, носять широко поширена назва договорів комерційної концесії. Правовідносини учасників процедури передачі прав за договором комерційної концесії регулюються статтями ЦК (1115 – 1129). Відповідно до статті 1118 ЦК договір комерційної концесії підлягає обов’язковій держреєстрації, але з єдиним нюансом – він підлягає держреєстрації органом, який здійснив держреєстрацію правовласника. Отже, органом, який здійснює реєстрацію договору концесії, є держреєстратор, який проводив державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – правовласника. У тому випадку якщо правовласник є нерезидентом, реєстрація проводитися реєстратором користувача.

Дійсно, на даний момент законодавчо заставленого порядку реєстрації договорів концесії не існує і, з одного боку, можна було б погодитися з думкою щодо неможливості реєстрації через відсутність законодавчого врегулювання, але законодавець не надає нам таку можливість. Так, відповідно до частини 4 статті 1118 ЦК сторони договору при реалізації правовідносин з третіми особами мають право посилатися на договір лише тільки в разі і з моменту його державної реєстрації. Природно, беручи до уваги той факт, що судова влада враховує відсутність законодавчо врегульованого порядку реєстрації, держреєстрацію договору комерційної концесії можна обійти, проте чи буде відсутність такої реєстрації вигідно дня здійснення підприємницької діяльності?

Сформована практика свідчить про те, що у разі виникнення спірних ситуацій (наприклад, при порушенні термінів і порядку розрахунків) між сторонами договору концесії та третіми особами можливість звернутися до суду з метою захисту порушених прав зводитися до нуля.

Так, ні правовласник, ні користувач не можуть представити суду докази підтвердження державної реєстрації договору, а відповідно, суд вважає такий договір не укладеним і просто не розглядає спір. Хочеться відзначити, що держреєстратори відповідних рад проводять реєстрацію договорів комерційної концесії, хоча формально не мають на це повноважень, що також може викликати складності з подальшою реалізацією отриманих або переданих за договором прав. Як альтернативу договором комерційної концесії сьогодні використовують ліцензійні договори, якими надають дозвіл на використання прав, не підлягають, між іншим, обов’язковій державній реєстрації. Звичайно, на відміну від договору комерційної концесії, ліцензійний договір не передає весь комплекс необхідних прав, а лише надає дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності на відповідних умовах.

Однак через брак врегульованої процедури реєстрації договорів концесії припадати або звертатися до альтернативних способів вирішення проблеми, або своїми силами пробувати реєструвати необхідний договір у реєстратора правовласника.

Таким чином, договір комерційної концесії підлягає обов’язковій держреєстрації органом, але з єдиним нюансом – він підлягає держреєстрації органом, який здійснив держреєстрацію правовласника. Хочеться відзначити, що держреєстратори відповідних рад проводять реєстрацію договорів комерційної концесії, хоча формально не мають на це повноважень. Отже, на сьогоднішній день процедура реєстрації абсолютно не врегульована, що в принципі не заважає реєструвати договори у відповідних уповноважених органах.

Стаття опублікована у четвер, 19.04.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


4 + дев'ять =