Захищене дитинство?

Проблемні питання захисту прав дітей-сиріт та їх вирішення (з практичної діяльності прокуратури Одеської області)

Діти – наше майбутнє. Відомий російський письменник Максим Горький називав їх “…живими квітами землі…”. Тож не випадково Законом України “Про охорону дитинства” захист прав дітей, особливо дітей-сиріт визначений як стратегічний національний пріоритет. На цих засадах базується і діяльність органів прокуратури. Виступаючи на розширеному засіданні колегії, Генеральний прокурор Віктор Пшонка ще раз загострив увагу присутніх на забезпеченні дієвого прокурорського нагляду у цій сфері, виконанні Указу Президента України від 16 грудня 2011 року “Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні”.

Виконуючи вимоги Генерального прокурора та вищезазначений Указ Президента України, працівники прокуратури області оперативно перевірили стан додержання законодавства у цій сфері, а також виконання посадовцями своїх обов’язків з охорони дитинства. Скажемо відверто: картина виявилася далеко не оптимістичною. Як підсумок перевірок прокуратурою порушено 12 кримінальних справ, внесено 165 документів прокурорського реагування, на користь дітей відшкодовано більше 300 тис. гривень.

Зокрема, встановлено, що Одеською облдержадміністрацією в минулому році було затверджено заходи щодо виконання Загальнодержавної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини“, проте й до сьогодні жодної копійки на її виконання не виділено. І це при тому, що на обліку перебуває 6857 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. А перевірка діяльності служби у справах дітей облдержадміністрації виявила формальний облік дітей-сиріт, у яких порушені житлові права. Тому достовірних даних, скільки ж їх насправді перебуває на обліку, немає. Посадовці служби обмежуються лише тим, що збирають цифри, які надходять із райдержадміністрацій та органів місцевого самоврядування, тобто працюють статистами, жодних кроків не роблячи, аби реально вплинути на поліпшення ситуації.

При тому соціальне житло в області майже не будується й забезпечення житловою площею дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, після повернення їх від опікунів (піклувальників), закінчення інтернатних закладів, не відбувається. Діти залишаються на вулиці, в кращому разі їх вносять до списків на позачергове отримання житла, де на обліку сотні і тисячі громадян.

Водночас з одеських телеканалів і рекламних щитів постійно лунають привабливі пропозиції придбати квартири в елітних новобудовах, у тому числі з видом на море. Звісно, це дороге житло й не для сиріт. А чому б місцевим депутатам і чиновникам, які приймають рішення про виділення під ці висотки і котеджі земельних ділянок, не запропонувати забудовникам виділяти у новозведених будинках частину квартир для цієї категорії дітей або поряд з дорогим будинком за власний кошт споруджувати житло простіше – для сиріт. Це й буде реальним втіленням поняття “соціально відповідальний бізнес.

Повертаючись до виявлених порушень вимог законодавства в роботі органів опіки і піклування, зауважу, що саме невиконання ними вимог ст. 33 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” та бездіяльність служби у справах дітей призвело до порушення житлових прав братів Л. Як установлено прокуратурою, цих сиріт ще в 1996 році незаконно розлучили – одного направили до Ширяївської школи-інтернату, а іншого до школи-інтернату № 4 в Одесі. Відтоді діти не бачилися. Доля одного з братів досі не відома жодній службі Одеси. Майно за дітьми не було закріплене. Квартиру, в якій вони проживали, одразу після їх направлення до інтернату, передали стороннім громадянам. На момент прокурорської перевірки заходів щодо повернення житла дітям відповідною службою Одеської міськради не вжито. Хоча ще в 2006 році Приморський райсуду виніс ухвалу про зобов’язання виконати певні дії щодо захисту житлових прав неповнолітніх.

Незважаючи на те, що пройшло уже п’ять років, до примусового виконання цього рішення суду жодною службою міськради не вжито заходів і не забезпечено захист конституційних прав одного з братів, який нині навчається у вищому навчальному закладі.

І такі приклади непоодинокі. Кожному з них прокуратура прагне дати принципову оцінку. Прикладом тому є порушення кримінальної справи щодо колишнього голови Йосипівської сільради за ч. 2 ст. 367 КК (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки), який у порушення вимог ст. 71 Житлового кодексу України та ст. 25 Закону “Про охорону дитинства” при направленні трьох дітей, позбавлених батьківського піклування, до прийомної родини не вжив заходів задля збереження їх житла. І тепер дітям, після досягнення вісімнадцятирічного віку, нема куди повертатися. Прокуратурою Овідіопольського району направлено також позов до суду про стягнення з цієї посадової особи, яка допустила службову недбалість, матеріальної шкоди у сумі 84,2 тис. гривень. Аналогічні кримінальні справи порушено прокурорами низки інших районів.

Коли аналізуєш виявлені прокуратурою недоліки, виникає запитання: чим же тоді займаються чиновники від влади, які зобов’язані не лише надавати дітям-сиротам допомогу, а й контролювати, як підлеглі їм керівники служб виконують посадові інструкції. Чому не здійснюється соціальний супровід дітей-сиріт? Чому представників органів влади та місцевого самоврядування не цікавить подальша доля сиріт, 601 з яких тільки минулого року було знято з первинного обліку служб у зв’язку з досягненням повноліття. Де тепер проживають ці діти, чим займаються? Хто відповість за їх подальшу долю?

Прокуратура не раз виносила ці питання і на колегії і на міжвідомчі наради, жорстко питала з чиновників. Виправдання було звичним штати недоукомплектовані, транспорту немає, зарплати низькі… Та немає таких причин, які б виправдали зруйноване життя обділеної долею дівчини або хлопця, лише байдужість і непрофесіоналізм чиновників можуть призвести до цього.

Не можу не навести ще один факт, виявлений прокуратурою. На час перевірки в Приморському районі Одеси на позачерговому обліку для отримання житла перебувало 66 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Проте протягом останніх років житло отримала лише одна дитина-сирота. Чиновники пояснюють це недостатністю житлових площ. Разом із тим прокуратурою міста встановлено факт привласнення квартири на проспекті Шевченка директором одного з ЖЕКів, який від Приморської райдержадміністрації отримав ордер, хоча на квартирному обліку у районній адміністрації не перебував. До речі, ринкова вартість цієї квартири становить 565 тис. гривень. За цим фактом порушено кримінальну справу.

Або інший приклад. Посадові особи Київської райдержадміністрації Одеси формально, а може і навмисно, поставилися до закріплення та збереження майна за дитиною-сиротою С., унаслідок чого її не було вписано в довідку про склад сім’ї наймача і вона не брала участі в приватизації квартири. В результаті – залишилася без житла. Тепер на захист її житлових прав прокуратура Київського району подала до суду позов про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності та визнання права власності.

Тому, вважаю, щоб зміцнити та підсилити соціальний захист дітей-сиріт та зменшити кількість правопорушнь у цій сфері, потрібно принциповіше і жорсткіше питати з чиновників, які відповідають за стан справ. Прокуратура області націлює прокурорів на посилення вимогливості до органів і служб у справах дітей, місцевих органів влади та самоврядування, з вини яких порушено права неповнолітніх. Вимагаємо за кожним фактом їх бездіяльності проводити перевірки в порядку ст. 97 КПК України. Постійно тримається на контролі питання захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківского піклування.

Про це йшлося на розширеному засіданні колегії з керівниками відповідних служб і установ. Розроблено низку заходів, спрямованих на посилення ефективності прокурорського нагляду та відповідальності посадових осіб, підготовлено подання на ім’я голови Одеської облдержадміністрації з вимогою негайного усунення виявлених порушень.

Захист прав дітей був, є і має залишатися пріоритетним напрямом діяльності всіх гілок влади та правоохоронних органів. Проте гальмує цей процес, на наш погляд, відсутність чіткої координації у роботі відповідних служб. Служба у справах дітей – основний орган, на який покладено захист їх прав. Однак прокурорськими перевірками встановлено, що пріоритетні напрями поліпшення соціального захисту дітей відповідною службою облдержадміністрації на поточний рік так і не визначені, заходи, спрямовані на поліпшення становища дітей на обласному рівні не розроблені. Упродовж минулого року до підпорядкованих служб у справах дітей райдержадміністрацій не направлено жодної методичної рекомендації чи листа щодо покращення роботи із соціального захисту дітей. У 2009 – 2011 роках не зроблено жодного аналізу щодо стану дотримання житлових та майнових прав дітей, закріплення за ними житла, не налагоджено й належного контролю за додержанням відповідного законодавства. Тож і не дивно, що під час перевірки прокуратурою також встановлено цілу низку порушень вимог законодавства працівниками міських та районних служб у справах дітей. Зокрема, лише по Одесі з 2009 року службою не направлено жодного подання до виконавчих органів у райони міста для встановлення опіки над майном дітей і як результат тільки в Київському районі міста залишилися невирішеними питання прийняття розпоряджень про збереження житла у двадцяти дітей. А це підлітки віком від 12 до 16 років. Тільки після втручання прокуратури тут розпочалася робота.

Недбало до вимог законодавства ставляться не лише чиновники у справах дітей, але й керівники місцевих держадміністрацій, рад, які несуть відповідальність за утримання дітей у неблагополучних сім’ях, за збереження за ними житла, повернення їм майна після перебування в інтернатних закладах тощо. Як було встановлено, Миколаївська спецшкола-інтернат неодноразово зверталася до Комінтернівської райдержадміністрації з проханням надати інформацію про наявність або відсутність у вихованця Г. земельного паю, одначе відповіді не отримала. Водночас його землю використовував підприємець і зі спадкоємцем не розраховувався. І лише за втручання прокуратури ситуацію вдалося зрушити з місця.

Інший приклад: Болградською райадміністрацією прийнято низку розпоряджень про надання дозволів на відчуження нерухомого майна неповнолітніх , а замість цього не забезпечено придбання дітям іншого рівноцінного майна. Відтак прокурором району принесено 6 протестів, до суду направлено 4 позови про визнання угод купівлі-продажу житла сиріт недійсними, голові райдержадміністрації внесено подання. Аналогічні порушення виявлені практично в кожному районі. На усунення численних порушень прокуратурою області внесені подання на ім’я голови обласної державної адміністрації, міського голови Одеси, начальника Головного управління юстиції області.

Підбиваючи підсумки прокурорських перевірок, можна зробити висновок: щоб зміцнити соціальний захист дітей-сиріт, виконати на належному рівні вимоги, які ставить керівництво держави та Генеральної прокуратури України, потрібне посилення ефективності прокурорського нагляду у цій сфері, зокрема, слід законодавчо збільшити відповідальність чиновників за порушення законодавства. А то що виходить: у Законі “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, який діє вже декілька років, введено статтю про відповідальність чиновників, у якій сказано, що особи, винні в порушенні цього законодавства, несуть відповідальність згідно із законами, а якими – не уточнили… Тому часто посадові особи й уникають відповідальності. Вважаю, що цей прорахунок у законодавстві треба негайно усунути. Якісне розв’язання проблем правового захисту дітей потребує як доброї волі нас, дорослих, так і державницького комплексного підходу, негайного внесення змін до законодавства на користь усіх дітей, особливо дітей-сиріт.

Степан МОЛІЦЬКИЙ
Юридичний вісник України №16, 21-27 квітня 2012
Стаття опублікована у субота, 28.04.2012, у категорії Трудове законодавство, соцзахист. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


× 7 = сорок дев'ять