Держфінмоніторинг — щодо ідентифікації нерезидентів

Стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», встановлюючи у частині першій обов’язок щодо реєстрації місця проживання громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, містить в абзаці третьому частини другої спеціальну норму, відповідно до якої іноземець чи особа без громадянства для здійснення такої реєстрації до паспортного документа додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Відповідно до частини п’ятої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають зазначених посвідок, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані у порядку, що визначається КМУ, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Згідно з пунктом 19 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 р. №1074, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.

Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби.

Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування — для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в’їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в’їзду — на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами.

Реєстрація у пункті пропуску через державний кордон включає в себе проставлення у паспортному документі та/або імміграційній картці іноземця чи особи без громадянства відмітки «В’їзд»(«Виїзд»), занесення відомостей про іноземця чи особи без громадянства і його паспортних даних до відповідного реєстру та заповнення імміграційної картки у випадках і порядку, що визначається адміністрацією Держприкордонслужби. Під час заповнення імміграційної картки іноземець зазначає своє місце перебування в Україні, імміграційну картку зберігає протягом усього терміну перебування в Україні.

Продовження зазначеного вище терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства здійснюється органами внутрішніх справ відповідно до Порядку розгляду звернень щодо продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 23.08.2011 р. №601, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.09.2011 р. за №1112/19850. Відповідно до пункту 3.6 розділу ІІІ Порядку продовження терміну перебування оформлюється шляхом проставлення у паспортному документі відповідного штампа із зазначенням адреси проживання в Україні.

Таким чином, документом, який засвідчує місце проживання або тимчасового перебування нерезидента в Україні, для його ідентифікації відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» може бути: посвідка на постійне або тимчасове проживання, імміграційна картка або паспорт.

Крім того, відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування — документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

Тож суб’єкт первинного фінансового моніторингу може витребувати у клієнтів довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування.

У разі якщо законодавством України не передбачено обов’язку для іноземців, осіб без громадянства здійснювати реєстрацію місця проживання або місця перебування в Україні, суб’єкт первинного фінансового моніторингу з’ясовує таку інформацію зі слів клієнта, і вона може відображатися в анкеті чи іншому документі, що підтверджує проведення ідентифікації клієнта.

Процедура такої фіксації має бути регламентована Правилами проведення фінансового моніторингу суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

Стаття опублікована у четвер, 03.05.2012, у категорії Фінанси. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


− 3 = чотири