Право на допомогу по вагітності та пологах та її розмір

Згідно з п. 1 ст. 38 Закону України від 18.01.2001 р. №2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон України №2240), допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 — 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 — до пологів та 90 — після пологів). Розмір такої допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. Згідно зі ст. 39 Закону України №2240-III, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до ст. 53 Порядку розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах і не залежить від страхового стажу.

Розрахунок допомоги по вагітності та пологах здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМ України від 26.09.2001 р. №1266 (далі — Постанова №1266).

Відповідно до абз.1 п. 4 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Згідно з абз. 3 п. 14 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та 6-річного віку за медичним висновком для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням).

Відповідно до абз. 1 п. 10, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та 6-річного віку за медичним висновком), або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку, а середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) за один календарний день, відповідно до абз. 8 п. 14 Постанови №1266, визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу) або її частини на середньомісячну кількість календарних днів.

Абзацом 2 п. 20 передбачено, що сума страхових виплат застрахованій особі розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті, для допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, а також для добровільно застрахованих осіб та осіб, які сплачують єдиний податок, — для всіх страхових виплат.

Згідно з абз. 2 п. 6 у разі, коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, обчислюється з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але не вище за розмір середньої заробітної плати за всіма видами економічної діяльності в місяці, що передує місяцю, в якому настав страховий випадок, відповідно в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (за даними Держкомстату) та не нижче за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

Юридичну правову допомогу з питань соціального захисту Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

Прес-служба обласного відділення ФСС з ТВП

Стаття опублікована у п`ятниця, 18.05.2012, у категорії Трудове законодавство, соцзахист. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


9 − = вісім