Що таке “малий бізнес” і які його переваги: ​​огляд Закону №4618 від 22.03.2012

Держава в черговий раз потурбувалася розвитком малого бізнесу, в результаті чого був прийнятий Закон №4618, який вступив в силу 19 квітня 2012 року. В результаті старий Закон №2063 втратив силу. У порівнянні з Законом №2063 Закон №4618 став більш об’ємним, в ньому з’явилися нові поняття і змінився коло осіб, для яких передбачена допомога держави.

Із загальних положень Закону №4618 випливає, що сфера його дії поширюється на суб’єктів малого підприємництва (в тому числі суб’єктів мікропідприємництва), а також суб’єктів середнього підприємництва.

Крім того, Законом №4618 змінено норми Господарського Кодексу (ГКУ), що встановлюють критерії для віднесення конкретних суб’єктів господарювання до розряду малих, великих і середніх. Тепер це виглядає так:

Таблиця 1. Класифікація суб’єктів господарювання згідно ГКУ з 19.04.2012

Kритерії Суб’єкти підприємництва
великі середні малі мікро
Згідно скасованої частини сьомої ст.63 ХKУ
Середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік більше 250 чоловік від 51 до 250 осіб не більше 50 осіб -
Обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період понад 100 млн грн. більше 70 млн грн., але не більше 100 млн грн. не більше 70 млн грн. -
Згідно з новою редакцією ст.55 ХKУ
Середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) більше 250 чоловік від 51 до 250 осіб не більше 50 осіб не більше 10 осіб
Річний дохід від будь-якої діяльності більше суми, еквівалентній 50 млн. євро, за середньорічним курсом НБУ більше суми, еквівалентній 10 млн євро, але не більше 50 млн євро за середньорічним курсом НБУ не більше суми, еквівалентній 10 млн євро за середньорічним курсом НБУ не більше суми, еквівалентній 2 млн. євро за середньорічним курсом НБУ

Суб’єкти підприємництва, які мають право на державну підтримку відповідно до Закону №4618, відповідають вимогам, наведеним в таблиці для малих і середніх суб’єктів підприємництва. Тобто зараз встановлений прямий зв’язок між Законом №4618 та Господарським кодексом, в якому визначено поняття суб’єктів малого та середнього підприємництва. Раніше, в період дії Закону №2063, такого зв’язку не було. Дія Закону поширювалася не тільки на малі підприємства, які були визначені в ст.63 ГКУ, а й на фізичних осіб, зареєстрованих підприємцями.

Тепер коло осіб, яким може бути надана державна підтримка, істотно розширено. Крім того, змінені критерії, при відповідності яким той чи інший суб’єкт підприємництва може бути віднесений до конкретної категорії.

По-перше, в період дії Закону №2063 суб’єкти середнього підприємництва не мали можливості скористатися державною підтримкою. Важко сказати, добре це чи погано, адже до складу «середніх» зараз потрапили не такі вже середні підприємства (див. таблицю 1). Чи не призведе це до вимивання бюджетних коштів, призначених для підтримки малого бізнесу?

По-друге, якщо раніше в ГКУ було сказано тільки про підприємства (малі, великі і середні), то тепер під суб’єктами малого, середнього та великого підприємництва маються на увазі і фізичні особи – підприємці.

По-третє, змінені критерії для віднесення того або іншого суб’єкта до конкретної категорії. Причому гранична кількість працівників залишилася тією самою: як і раніше, до числа малих відносяться суб’єкти, число працівників у яких не перевищує 50 осіб. Зате змінений грошовий поріг і «оцінюваний» об’єкт: раніше контролювався обсяг доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), тепер – річний дохід від будь-якої діяльності. Останнє формулювання викликає деякі питання.

Якщо термін «дохід» більш-менш ясний (по суті, до доходу можна прирівняти будь-які надходження активів у розпорядження одержувача), то з «діяльністю» все не так очевидно. Яка діяльність мається на увазі в ГКУ? Підприємницька, господарська або інша діяльність? Чи будуть вважатися доходом від будь-якої діяльності надходження орендної плати, отримання відсотків, дивідендів, інших видів пасивних доходів?

У самому Господарському кодексі визначено термін «господарська діяльність» – це «діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність» (ст.3). З цього визначення випливає, що господарською може вважатися лише діяльність, пов’язана з виробництвом, торгівлею або наданням робіт/ послуг. Всі інші надходження – не господарська діяльність.

Аналогічні висновки можна зробити з визначення господарської діяльності, наведеного в пп.14.1.36 ст.14 ПКУ. На противагу господарської діяльності в ПКУ є визначення пасивних доходів, до яких відносяться відсотки, дивіденди, страхові виплати та відшкодування, а також роялті.

Але, може, в ГКУ при класифікації суб’єктів підприємництва мається на увазі підприємницька діяльність? Дане поняття розкрито в ст.42 «Підприємництво як вид господарської діяльності» ГКУ: «підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку». Тобто підприємницька діяльність – більш вузьке поняття в порівнянні з господарською діяльністю і є її різновидом.

Тому з метою класифікації суб’єктів підприємництва, по всій видимості, будуть прийматися до уваги лише надходження, які не є пасивними доходами. Якщо говорити про оренду, то її, як правило, розглядають як господарську діяльність (в усякому разі, з метою справляння податків), отже, надходження від оренди, найвірогідніше, будуть враховуватися у складі доходів.

По-четверте, Законом №4618 введена новий різновид малого підприємництва – мікропідприємництва. Навіщо це було зроблено, поки незрозуміло – в усякому разі, в Законі №4618 для них не передбачено особливих привілеїв у порівнянні із середніми та іншими малими підприємствами.

По-п’яте, змінені обмеження для суб’єктів підприємництва, які можуть розраховувати на допомогу держави (ст.13 Закону №4618). Як і раніше, обмеження поширюються на всілякі фінансові установи. Однак є і суттєві відмінності. Якщо в період дії Закону №2063 державна підтримка не поширювалася на суб’єктів, які здійснюють діяльність у сфері грального бізнесу, то тепер вони не названі в числі виключень.

Раніше імпортери будь-яких підакцизних товарів (до яких відносяться алкогольні напої, тютюнові вироби, транспортні засоби та ПММ) не могли скористатися перевагами малих підприємств, а тепер обмеження торкнуться лише виробників і торговців алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Окремо сказано про осіб, у яких оренда є одним з основних видів діяльності. Такі особи не можуть користуватися державною підтримкою. Є й інші обмеження – для банкрутів, суб’єктів, що перебувають у стадії припинення, і т.д.

Однак при цьому більше немає обмежень за складом засновників. Нагадаємо, раніше дія Закону №063 не поширювалася на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів юридичних осіб, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищувала 25%.

В даний час таких обмежень немає, а це означає, що засновниками суб’єктів малого та середнього підприємництва може бути хто завгодно – навіть дуже великі підприємства, тобто крім дійсно малих підприємств заручитися державною підтримкою зможуть і «кишенькові» підприємства, створені гігантами.

Малі та середні підприємства: законні переваги  

Якими ж перевагами зможуть скористатися суб’єкти малого та середнього підприємництва? Закон №4618 містить багато декларативних норм про підтримку малого бізнесу, конкретні ж види державної підтримки визначені в ст.15 – це фінансова, інформаційна та консультаційна підтримка. Основні види фінансової підтримки прописані в ст.16 – це, перш за все, підтримка, пов’язана з кредитуванням діяльності зазначених суб’єктів. Джерелами фінансової державної підтримки є кошти державного та місцевого бюджетів, Українського фонду підтримки підприємництва та інших подібних фондів.

Особливу увагу в Законі №4618 приділено підтримці суб’єктів, що здійснюють експортну діяльність, яким буде надаватися фінансова допомога, в тому числі для участі у виставково-ярмаркової діяльності за межами України.

Але одним тільки Законом №4618 не обмежуються переваги суб’єктів малого та середнього підприємництва. Податковий кодекс також встановлює для них ряд особливостей. Хоча тепер змін потребує і Податковий кодекс, адже в ньому як і раніше фігурують малі та середні підприємства (в термінології, що діяла до набрання чинності Закону №4618), а не суб’єкти малого та середнього підприємництва, як це передбачено діючими положеннями ГКУ.

Так, малим підприємствам – платникам податку на прибуток дозволено подавати до податкового органу тільки річну фінансову звітність, а не квартальну, як всім іншим платникам податків. А податкову звітність вони можуть представляти на папері, а не обов’язково в електронному вигляді, як це передбачено для великих і середніх підприємств.

Крім того, для малих і середніх підприємств згідно п.82.1 і 82.2 ст.82 ПКУ встановлено скорочені строки проведення документальних планових та позапланових перевірок:

Таблиця 2. Терміни проведення перевірок  

Види перевірок Терміни перевірок
суб’єкти малого підприємництва інші платники податків великі платники податків (пп.14.1. 24 ст.14 ПKУ)
Документальні планові перевірки не більше 10 робочих днів не більше 20 робочих днів не більше 30 робочих днів
термін, на який можливе продовження перевірки не більше ніж на 5 робочих днів не більше ніж на 10 робочих днів не більше ніж на 15 робочих днів
Документальні позапланові перевірки не більше 5 робочих днів не більше 10 робочих днів не більше 15 робочих днів
термін, на який можливе продовження перевірки не більше ніж на 5 робочих днів не більше ніж на 5 робочих днів не більше ніж на 10 робочих днів

Є також особливості в порядку ведення бухгалтерського обліку суб’єктами малого підприємництва – юридичними особами, які повинні керуватися нормами ПБО-25 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» в редакції наказу Міністерства Фінансів від 24.01.2011 р. №25 ) та подавати фінансову звітність за формами №1-м і 2-м.

Хоча зараз ПБО-25 вже не цілком відповідає нормам ГКУ. Зокрема, після вступу в силу Закону №4618 змінилися критерії для суб’єктів малого підприємництва, які в ПБО-25 залишилися колишніми (наприклад, обмеження по складу засновників суб’єктів малого підприємництва). Проте, поки не будуть внесені відповідні зміни до ПБО-25, суб’єкти малого підприємництва повинні керуватися саме його нормами з метою складання фінансової звітності.

Також суб’єкти малого підприємництва можуть використовувати Спрощений план рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом МФУ від 19.04.2001 р. №186.

Окремі преференції в бухгалтерському обліку передбачено для суб’єктів малого підприємництва – платників єдиного податку та платників податку на прибуток за нульовою ставкою, але це, як мовиться, вже зовсім інша історія …

Що ж, будемо сподіватися, що задекларовані у знову прийнятому Законі № 4618 переваги для суб’єктів малого підприємництва не залишаться на папері, а знайдуть цілком реальне втілення у вигляді фінансової допомоги, та й просто лояльне ставлення до малих підприємств і підприємців.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

Стаття опублікована у вівторок, 29.05.2012, у категорії Новини законодавства. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


дев'ять × = 54