Як правильно скласти і оформити заповіт?

Як і де правильно скласти і оформити заповіт, які документи потрібно для цього надати.

Перш за все, людина, яка хоче скласти заповіт повинна звернутися для цього до нотаріуса (державного або приватного). У населених пунктах, де немає нотаріусів, заповіт може бути посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування (місцевої ради).

У лікарні або будинку престарілих заповіт може бути посвідчений головним лікарем або його заступником, черговим лікарем. Під час плавання заповіт може бути посвідчений капітаном судна, в розвідувальної експедиції – начальником експедиції. Заповіт військовослужбовця, а в місцях дислокації військ, де немає нотаріусів чи органів, що вчиняють нотаріальні дії, – і членів сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром військової частини. Заповіти осіб, що знаходяться в місцях виконання покарань чи слідчому ізоляторі можуть бути засвідчені начальниками цих установ. У цих випадках заповіт обов’язково засвідчується при свідках (не менше двох). За бажанням заповідача свідки можуть бути присутні і при посвідченні заповіту у нотаріуса або в органі місцевого самоврядування. Свідками не можуть бути: нотаріус, особи, на користь яких складено заповіт, члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Для складання заповіту необхідна особиста присутність заповідача. Посвідчення заповіту через представників не допускається.

Заповіт складається у письмовій формі. У заповіті зазначаються місце та час складання заповіту, дата і місце народження заповідача. Підписує заповіт особисто заповідач. Якщо у зв’язку з хворобою або фізичними вадами людина не може підписати заповіт сам, це може в його присутності зробити інша особа. У такому разі нотаріус посвідчує такий підпис і вказує причину, по якій заповідач не розписався особисто. Фізична особа, на користь якої складено заповіт, не вправі підписувати заповіт за заповідача.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, що підтверджують його право на майно, яке заповідається.

Для посвідчення заповіту нотаріусу достатньо надати паспорт і довідку про присвоєння ідентифікаційного коду. Ніякі правовстановлюючі документи на майно, що заповідається не потрібні. Вони знадобляться вже спадкоємцям при оформленні спадщини.

Що стосується тексту самого заповіту, то воно повинно бути складено так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус також перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, зобов’язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною. Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яку призначено в заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним принципам суспільства. До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).

Окремо варто зупинитися на посвідченні секретних заповітів. Такі заповіти нотаріуси завіряють, не знайомлячись з їх змістом. При цьому нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Секретний заповіт подається нотаріусу особою, яка його склала, в запечатаному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений ​​заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним. Нотаріус ставить на конверті, в якому міститься секретний заповіт, напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. На конверті зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту. Секретний заповіт розкривається і оголошується тільки після смерті заповідача.

Юридичну правову допомогу з питань оформлення заповіту Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

http://www.prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у вівторок, 29.05.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


− сім = 2