Механізм виконання судових рішень

Як не дивно, але для більшості наших співвітчизників механізм стягнення боргів до сих пір залишається таємницею, доступ до якої мають лише фахівці. Та що вже там говорити, багато хто впевнений, що для повернення власних коштів, позичених, наприклад, сусідові або другу, достатньо тільки перемоги в суді: мовляв, суд позов задовольнив – і справа в капелюсі.

Однак виграти справу в суді аж ніяк не означає миттєве отримання реальних грошей, адже відповідач, як правило, приймає всі заходи, щоб уникнути повернення коштів. Тому для так званого виконання судового рішення в примусовому порядку колишньому позивачу без допомоги державної виконавчої служби (ДВС) не обійтися.

З чого почати?

У випадку, якщо у позивача є підстави вважати, що відповідач не виконає (не виконує) добровільно рішення суду про стягнення з нього коштів, для їх отримання потрібно зробити певні кроки – ініціювати виконавче провадження. Для цього необхідно написати заяву в суд про видачу виконавчого листа, який, згідно ст. 18 Закону про виконавче провадження, повинен містити такі реквізити:

  • найменування та дату видачі, найменування органу, ПІБ посадової особи, що його видав,
  • дата прийняття та номер рішення, згідно з яким видано виконавчий лист;
  • ПІБ стягувача (колишнього позивача) і боржника (колишнього відповідача), їх місця проживання або перебування, індивідуальні ідентифікаційні коди, а також інші дані, що ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню (дата народження боржника та його місце роботи, наприклад), якщо вони відомі суду,
  • резолютивну частину рішення;
  • дату набрання чинності рішенням суду;
  • строк пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Що ж стосується строків дії виконавчого листа, то, відповідно до положень Інструкції про проведення виконавчих дій (затв. Наказом Мін’юсту № 74/5 від 15.12.1999, остання редакція від 02.04.2012), виконавчі листи та інші судові документи в частині майнових стягнень можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох років з дня, наступного після вступу рішення суду в силу, або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, якщо рішення підлягає негайному виконанню – з наступного для після її постановлення. Проте ст. 22 Закону про виконавче провадження містить більш короткий строк пред’явлення виконавчого листа, виданого судом, – один рік. Виходячи з ієрархії нормативно-правових актів, слід застосовувати терміни, встановлені законом, а значить, ініціювати виконавче провадження за рішенням суду можна протягом року з дня, наступного після вступу в силу цього рішення.

Виконавчий механізм

Держвиконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого листа за заявою стягувача (або його представника, який діє за дорученням) про примусове виконання рішення (ст. 19 Закону). Незайвим буде знати як можливим стягувачам, так і боржникам, що виконати судове рішення співробітники ДВС можуть не тільки за місцем проживання, перебування боржника, а й за місцем його роботи чи місцем знаходження його майна (ст. 20 Закону). Зрозуміло, виконавці мають право проводити виконавчі дії щодо виявлення коштів, розміщених на рахунках та вкладах боржника в банках або інших фінансових установах, і за зверненням на них стягнення.

Крім іншого, у виконавчому провадженні важливі і терміни, встановлені для працівників ДВС. Держвиконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа повинен винести постанову про відкриття провадження. Причому копії такої постанови направляються стягувачу та боржнику не пізніше наступного робочого дня. Законом передбачено, що такі документи надсилаються сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник же вважається поінформованим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому направлено постанову про відкриття провадження за адресою, вказаною у виконавчому документі (ст. 31 Закону). При цьому в постанові вказується на необхідність самостійно виконати рішення в термін до 7 днів з моменту винесення постанови і говориться, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення. Більш того, в разі примусового виконання з боржника будуть стягнуті не тільки грошові кошти за рішенням суду, але і виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, що також вказується в постанові ДВС. Відповідно до ст. 28 Закону, з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню.

Чи відкривати двері співробітникам ДВС?

Пам’ятаючи про недоторканність свого житла, більшість боржників не пускають працівників ДВС навіть на поріг: мовляв, без постанови суду і розмовляти нема про що. Чи правомірні такі дії? Звичайно, правомірні. Без дозволу суду на надання доступу до житла боржника жоден виконавець не вправі проникати в чуже житлове приміщення. А щоб отримати такий дозвіл, виконавцям необхідно звернутися в суд, мотивувавши своє бажання «зайти в гості до боржника». До речі кажучи, таке бажання ДВС задовольняється судом не завжди. Прикладом може стати визначення суду по справі №2-2946/11. До суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника звернувся держвиконавець відділу ДВС одного з міжрайонних управлінь юстиції. Свою заяву співробітник мотивував тим, що за виконавчим листом з боржника стягнуто на користь стягувача 10975,00 грн. Однак боржник рішення суду добровільно не виконав, в результаті чого на його майно накладено арешт, і про його вилучення і прийняття на відповідальне зберігання боржник повідомлений під розписку. Тим не менш, при виїзді за адресою зберігання арештованого майна встановлено, що квартира закрита, боржник на виклик виконавця не йде.

Незважаючи на уявлення виконавця, суд у проханні про надання допуску до житла боржника відмовив, пославшись на ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавець зобов’язаний вживати передбачені законом заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі здійснювати виконавчі дії. Однак за матеріалами справи суд не встановив, кому на праві власності належить квартира, про примусове проникнення в яку вніс заяву головний державний виконавець, а також не знайшов інформації про зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника. Також у матеріалах справи відсутня постанова про примусовий привід боржника через ОВС, що не дало суду можливості зробити висновок про причини відсутності боржника за місцем проживання. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що підстави для надання згоди на примусове проникнення до житла боржника відсутні, оскільки доказів, що він перешкоджає входженню в його житло і робить неможливим виконання рішення суду державним виконавцем, не надано і в судовому засіданні не встановлено.

Крім того, як показує судова практика, судову згоду на проникнення до житла боржника можна оскаржити в апеляційному порядку. Приміром, не так давно Апеляційний суд Миколаївської області розглядав справу №22-ц-418/12 від 26.01.2012. В апеляційній скарзі боржник просив суд скасувати ухвалу суду і постановив нову – про відмову в задоволенні подання держвиконавця. При цьому боржник посилався на те, що він не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження у справі та про вимоги ДВС про надання доступу в його житло, чим були порушені його права як учасника виконавчого провадження. Колегія суддів послалася на ст. 376 ЦПК України, згідно якій питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника, при виконанні судових рішень вирішується судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає такі питання без виклику чи повідомлення сторін та інших зацікавлених осіб за участю державного виконавця. «З тлумачення цієї норми випливає висновок, що питання про примусове проникнення до житла вирішуються судом у судовому засіданні за участю державного виконавця», – випливає з визначення апеляції. «Між тим, з матеріалів справи видно, що в порушення норм зазначеної статті оскаржуване визначення постановлено не судом, а суддею одноосібно», а тому визначення підлягає скасуванню з поверненням справи для повторного розгляду.

В який час доби впускати в дім виконавців?

Згідно ст. 29 Закону, виконавчі дії здійснюються державним виконавцем в робочі дні не раніше 6.00 і не пізніше 22.00, якщо інше не передбачено законом. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем, причому сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час для виконавчих дій. Що стосується виконавчих дій у неробочі та святкові дні, то вони можуть здійснюватися у вже згаданий час тільки в тому випадку, якщо зволікання в їх виконанні неможливе або якщо такі дії не можуть бути проведені в інші дні з вини боржника. Для цього працівник ДВС повинен мати відповідну постанову, затверджене начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований виконавець.

У нічний же час проведення виконавчих дій допускається в разі, якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров’ю громадян або якщо виконавчі дії розпочаті до 22.00 і їх необхідно продовжити. Правда, у такому випадку держвиконавцю потрібно повідомити про це безпосереднього начальника відділу не пізніше наступного робочого дня після проведення таких дій.

Юридичну правову допомогу з питань виконавчого провадження Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

http://www.prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у четвер, 31.05.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


× шість = 42