Спірні питання стягнення податкових зобов’язань на різних стадіях процедури банкрутства

Процедура банкрутства, починаючи від стадії порушення господарським судом справи про банкрутство підприємства і аж до ухвали суду про його ліквідацію, за своєю природою є досить складним механізмом. Кожна стадія в цій процедурі, будь то розпорядження майном, санація, укладення мирової угоди або ліквідаційна процедура, на практиці викликає чимало питань, однозначну відповідь на які далеко не завжди можна знайти в законодавстві, а іноді – і зовсім неможливо. Ускладнюється і без того непроста процедура ще й обов’язком виконувати свої податкові зобов’язання перед державою.

Податковий кодекс (ПК) України не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Закон про банкрутство). Однак на практиці норми Закону про банкрутство вступають в протиріччя з податковим законодавством, породжуючи чимало проблем. В даній статті спробуємо коротко проаналізувати кілька проблемних моментів, що виникають на деяких етапах процедури банкрутства.

Розпорядження майном боржника

За загальним правилом, протягом місяця після прийняття господарським судом постанови про порушення справи про банкрутство, підприємство-боржника порадують своїм візитом податкові органи з позаплановою перевіркою. Згідно ПК України, постанова суду про порушення справи про банкрутство є правовою підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки. При цьому така перевірка повинна проводитися за загальними для всіх платників податків правилами.

Після проведення перевірки, у разі виявлення порушень податкового законодавства, податковими органами складається акт, в якому фіксуються всі виявлені порушення. На підставі акта можуть виписуватися відповідні податкові повідомлення-рішення на суму нарахованих податкових зобов’язань і штрафів.

В даному випадку норми ПК України вступають в протиріччя з нормами Закону про банкрутство щодо нарахованих сум штрафних санкцій. У судовій практиці з цього приводу склалося декілька думок:

а) податкові органи не мають права застосовувати до платника податків будь-яких санкцій, тому що під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (мораторій) не застосовуються санкції за неналежне виконання податкових зобов’язань (частина 4 статті 12 Закону про банкрутство). А якщо бути точнішим, то згідно з цією точкою зору, податкові органи можуть виписати податкове повідомлення-рішення тільки на основну суму податкового зобов’язання, без застосування штрафних санкцій;

б) за результатами податкової перевірки податкові органи можуть нарахувати як основну суму податкового зобов’язання, так і суми штрафних санкцій. Ця позиція аргументована тим, що зобов’язання по сплаті податкових зобов’язань та відповідних штрафних санкцій виникають вже після введення мораторію, і податкові органи в даному випадку є кредитором за поточними зобов’язаннями боржника.

По суті, за відсутності чіткого законодавчого регулювання проблеми питання до цих пір залишається відкритим.

Реєстр вимог кредиторів

Цікавим моментом з точки зору оподаткування є затвердження судом реєстру кредиторів. За загальним правилом, вимоги кредиторів, які заявлені після закінчення 30 днів після публікації про порушення провадження про банкрутство боржника або не заявлені взагалі, вважаються погашеними.

Однак ця норма має далекосяжні наслідки з точки зору податку на прибуток.

На думку податкових органів, якщо вимоги не були включені до реєстру кредиторів, то такі “списані” борги в податковому обліку розглядаються як безкоштовно отримані товари, роботи або послуги (тобто залежно від того, на яких підставах виникла заборгованість підприємства). Згідно із загальними нормами ПК України, такі суми повинні бути включені до доходів боржника.

Ліквідаційна процедура

За загальним правилом, після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється продаж майна такого банкрута. Виручені кошти спрямовуються на погашення заборгованості перед кредиторами відповідно до законодавчо встановленої черговості.

Часто на даному етапі активи підприємства-банкрута вже перебувають у податковій заставі. На практиці з введенням процедури ліквідації ліквідатор, з метою подальшого продажу майна банкрута, звертається до господарського суду з клопотанням про звільнення активів боржника від податкової застави. Суд розглядає клопотання, з’ясовує позицію податкових органів з цього питання і постановляє ухвалу про звільнення активів від податкової застави.

Найбільш проблемним питанням у ліквідаційній процедурі є нарахування та сплата податку на додану вартість (ПДВ) при продажу майна. Незважаючи на те що Законом про банкрутство встановлена ​​спеціальна черговість погашення зобов’язань (податкові зобов’язання відносяться до третьої черги), існують розбіжності з приводу необхідності нарахування ПДВ при продажу майна банкрута.

Згідно з думкою податкових органів, оскільки продаж майна в рамках ліквідаційної процедури є оподатковуваною операцією, банкрут повинен нараховувати ПДВ аж до моменту анулювання свідоцтва платника ПДВ. Тобто, згідно з цією думкою, ПДВ потрібно платити до моменту ліквідації банкрута як юридичної особи.

Тим не менш, існує протилежна судова практика Верховного Суду України (ВСУ) та Вищого господарського суду України (ВГСУ), згідно з якою при продажу майна банкрута ПДВ взагалі не повинен нараховуватися, так як сплата податку не передбачена Законом про банкрутство, а з рахунків банкрута здійснюються виплати відповідно до встановленої черговості задоволення вимог конкурсних кредиторів. При цьому у банкрута не виникає ніяких додаткових податкових зобов’язань, крім включених до реєстру вимог кредиторів.

У цьому контексті також варто відзначити, що в новій редакції Закону про банкрутство, який вступить в силу 1 січня 2013 року, закріплена норма, де прямо вказано, що з дня відкриття ліквідаційної процедури банкрута ніяких нових зобов’язань у нього не виникає, в тому числі і з оплати податків (винятком є ​​лише витрати, прямо пов’язані із здійсненням ліквідаційної процедури). По суті, зазначена норма є відображенням викладеної раніше позиції ВГСУ.

З урахуванням викладеного вище, нескладно зробити висновок про те, що процедура банкрутства боржника дійсно має істотну податкову складову. При цьому на даний момент існує досить суперечлива практика застосування чинного законодавства податковими органами. Навіть незважаючи на те що була прийнята нова, більш прогресивна, редакція Закону про банкрутство, вона не вирішує всіх проблем, у тому числі і податкового адміністрування.

Думки

Альона Боріева, юрист АФ “Династія”

Застосування податку на додану вартість у процедурі банкрутства щодо підприємства – платника ПДВ на сьогоднішній день є спірним питанням, виходячи з того, що Законом про банкрутство не врегульовані так звані “податкові правила гри”.

Відповідно до статті 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність підприємства завершується, найманий персонал звільняється, настає термін виконання зобов’язань. Таким чином, виникнення нових податкових та інших зобов’язань неможливо. Однак ПК Україні містить підпункт “д” пункту 184.1 статті 184, яким визначається, що анулювання реєстрації платника ПДВ шляхом виключення з реєстру платників ПДВ здійснюється, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію банкрута. Таким чином, дану норму ПК підприємство, яке перебуває у ліквідаційній процедурі, застосувати на практиці не може.

Сергій Римар, адвокат АК “Правочин”

Зобов’язання підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, з ведення бухгалтерського та податкового обліку нічим не відрізняються від аналогічних вимог до інших суб’єктів господарської діяльності. ПК України не звільняє такі підприємства ні від ведення податкового обліку, ні від необхідності подачі податкової звітності. Передбачений спеціальним законом “мораторій” стосується виключно сплати податків і зборів, але не звільняє підприємство-боржника від фіксування своїх податкових зобов’язань. При цьому податковий орган є конкурсним кредитором і зобов’язаний заявити свої вимоги в установленому законом порядку.

У той же час оголошення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до вимоги Закону про банкрутство передбачає, що податковий орган зобов’язаний пред’явити підприємству нові вимоги по сплаті податків, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, оскільки вони автоматично не включаються до вимоги конкурсних кредиторів. Більш того, Законом про банкрутство чітко передбачено, які виплати можуть здійснюватися при продажу майна банкрута, з чого випливає висновок, що у банкрута під час ліквідаційної процедури не виникає жодних нових податкових зобов’язань, зокрема щодо сплати ПДВ, крім тих, які включені до реєстру вимог кредиторів.

Владислав Голубовський, юрист ЮФ “Ільяшев і Партнери

Відповідно до положень статті 14 Закону про банкрутство в органів державної податкової служби (ДПС) є 30-денний термін для пред’явлення вимог до боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство. Саме протягом цих 30 днів органи ДПС можуть провести документальну позапланову перевірку платника податків для виявлення додаткових порушень, скоєних ним за останні три роки, донарахувань податкових зобов’язань за таким порушенням та пред’явлення додаткових вимог до боржника в процедурі банкрутства.

Зазначене вище випливає з положень підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, пункту 11.3 розділу XI Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 19 грудня 2011 року, а також з листа ВГСУ №05-06/520/78 від 5 лютого 2010 року.

Остаточне рішення про розмір вимог, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, приймає господарський суд своїм визначенням.

Володимир Бевза, юрист Міжнародного правового центру EUCON

В банкрутство суб’єктів господарювання та їх ліквідації особливе значення має не тільки контроль з боку органів державної податкової служби України, а й їх участь. Говорити про певні інновації в проблематиці відносин з податковими органами вже пізно. По-перше, основні висновки та судова практика сформовані, по-друге, з 18 січня 2013 вступає в силу нова редакція Закону про банкрутство, якій будуть встановлені нові правила і особливості процедури банкрутства.

Основними податковими нюансами при банкрутстві суб’єктів господарювання є: виникнення поточних податкових зобов’язань під час дії мораторію, заходів, спрямованих на забезпечення таких зобов’язань, дії, пов’язані з продажем майна банкрута, оскарження органами державної податкової служби України постанови про визнання боржника банкрутом, постанов про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі про банкрутство, що може мати наслідки не тільки для суб’єкта господарювання, а й для його контрагентів. Таким чином, необхідно ретельно підходити до аспектів участі органів податкової служби під час ліквідації суб’єктів господарювання в процесі банкрутства.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

Стаття опублікована у понеділок, 11.06.2012, у категорії Податки, Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


+ 3 = сім