Бартерні угоди і договори міни: нормативи, податки, бухгалтерський облік

Небагато підприємців знають, що бартерні угоди з точки зору податкового та бухгалтерського обліку мало чим відрізняються від товарно-грошових операцій, а бартер в експортно-імпортних відносинах неможливий для широкого ряду товарів. Особливості бартеру товарів або робіт, послуг в Україні.

Законодавство про бартер

Базові підстави договорів міни (бартеру) прописані в статтях 715-716   Цивільного Кодексу України та статті 293   Господарського Кодексу. Найбільш важливим практичним зауваженням обох кодексів є наступне: до договорів міни застосовуються всі ті положення про купівлю продаж (або постачання), елементи яких містяться в договорі міни та не суперечать його суті.

Крім того, в базових нормативах вказано обмеження: об’єктом бартеру не можуть бути основні фонди державної чи комунальної власності, якщо друга сторона угоди не є державним або комунальним підприємством.

У відношенні бартерного експорту-імпорту існує окремий невеликий Закон №351 від 23.12.1998 року (з урахуванням помітних змін, що мають силу з 18 серпня 2012 року – вони внесені Законом №5061   від 05.07.2012 року). Найважливіші практичні нюанси цього закону такі:

  • Ціни в договорах обов’язково зазначаються – і це відбувається у валютах тільки з першої групи Класифікатора інвалют (остання версія Класифікатора опублікована в Постанові НБУ №378   від 02.10.2002);
  • Ввезення імпорту по бартеру не повинен відбутися не більше ніж через 180 днів (до 18 серпня 2012 року було 90 днів) після зазначеного в договорі міни експорту – тобто після дати митного оформлення товару або дати акта про виконання робіт, послуг. З цього правила є винятки для деяких груп товарів, про які ми скажемо нижче. При простроченні по даному правилу (і відсутності при цьому форс-мажору або судових позовів з контрагентами) з українського імпортера стягується пеня – її розмір дорівнює 0,3% вартості неодержаного імпорту за кожен день прострочення;
  • Українські суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснили експорт або імпорт за бартерним договором, зобов’язані протягом п’яти днів з дня підписання акта оповістити про це митні (якщо мова про товари) або податкові служби (якщо мова про роботи, послуги). За прострочення стягується штраф – 1% ціни експорту за кожний день прострочення.

Крім цього, спеціальна Постанова Кабміну №756   від 29.04.99р. встановлює ряд обмежень зовнішньоекономічного бартеру. Зокрема, документ містить список товарів, після експорту яких ввезення імпорту повинен відбутися максимум через 60, а не через 180 днів – пшениця, жито, ячмінь, льон, ріпак, мука, велика рогата худоба, вівці, кози, яловичина морожена, шкіра, аміак, карбамід, напівфабрикати із заліза та сталі, чавун, феромарганець.

Там же зазначені товари, які в Україну не можна ні ввозити за бартером, ні вивозити з країни (ювелірні вироби та їх частини із дорогоцінних металів, алмази, бурштин), а також товари, які за договором міни не можна з країни вивозити, але можна ввезти ( алкоголь, сигарети, рослинне масло і соняшникове насіння, шкіра, гірничодобувне обладнання, вугілля і нафта; різні метали, включаючи лом з них; дорогоцінні камені, включаючи порошок з них).

Винятком для останнього списку є співпраця з компаніями країн СНД, що не порушує аналогічні закони тієї чи іншої з цих країн і передбачає пряме відвантаження при експорті даних товарів з України.

Нарешті, порядок видачі разового індивідуального дозволу в разі перевищення строків імпортування після експортування по бартеру регламентований Постановою КМУ №1489   від 13.08.1999 року.

Оподаткування бартерних угод

Оподаткування бартерних операцій регулюється пунктами 153.10   (Податок на прибуток) і 188.1   (Податок на додану вартість) ПКУ. Згідно обом нормативам доходи і витрати від проведення обмінних операцій визначаються відповідно до договірної ціною такої операції, але не нижче або не вище «звичайних цін».

Терміну «звичайні ціни», настільки важливого саме в бартерних схемах, присвячена немаленька стаття 39   Податкового Кодексу. У ній вказуються джерела інформації про звичайні ціни – насамперед, це ціни продажу ідентичних товарів, тарифи в аналогічних договорах, оцінка незалежними суб’єктами оціночної діяльності.

Крім того, пункт 39.15 ПКУ прямо вказує, що відхилення бартерної договірної ціни від звичайних цін менше ніж на 20% не є підставою для нарахування або коригування параметрів особливої ​​податкової звітності на величину відхилення від звичайних цін. Однак з другого абзацу цього ж пункту непрямо випливає, що ймовірність податкової перевірки після бартерної операції закономірно є підвищеною.

Отже, якщо ціна віддається в обмін об’єкта помітно нижче і/або одержуваного в обмін об’єкта – помітно вище «звичайних цін», розрахунок податку на прибуток і ПДВ повинен вестися за «звичайними цінами». Зокрема, суми витрат і доходів податкового обліку даної операції в цьому випадку можуть вже не співпасти.

«Що стосується платників єдиного податку, то виходячи з норм пункту 291.6   статті 291 ПКУ, згідно з якою платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі, права на здійснення бартерних операцій вони не мають», – констатує Катерина Гутгарц, редактор порталу Prostopravo.com.ua.

В цілому бартерні операції, всупереч поширеній думці, з точки зору податкового обліку – це не «операції, що не приносять прибутку», а операції, в яких кожна із сторін умовно є і продавцем, і покупцем на одну і ту ж суму (якщо не використовувалася доплата). Що і знаходить своє відображення в одночасному обліку як витрат, так і доходів із зазначенням грошового еквіваленту здійсненої операції.

Наостанок зазначимо, що зобов’язання з ПДВ можуть бути переведені на податковий кредит обома учасниками угоди тільки після здійснення балансуючої операції – тієї, яка вчиняється останньої.

Бартер та бухоблік

Отже, при бартерних угодах операція обома учасниками угодами проводиться відразу за двома рахунками – №36 (розрахунки з покупцями або замовниками) та №63 (розрахунки з постачальниками або підрядниками).

Ціна передачі першою компанією об’єкта дебетується по рахунку №36 «покупці» і кредитується по рахунку №74 «інші доходи». Відразу ж дебетується останній на користь кредиту рахунку №64 «податки» зважаючи нарахування податкових зобов’язань (нагадаємо, що в разі, якщо договірна ціна нижче звичайних цін, оподаткування розраховується виходячи із звичайних цін).

Об’єкт тут же списується в реалізацію: дебет рахунку №97 «інші витрати», кредит рахунку №10, 11, 12, 20, 26 або іншого рахунку (номер тут залежить від типу активу – основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція і так далі). Якщо мова йде про необоротні активи першої компанії, сума його зносу списується з балансу (дебет рахунку №13 «знос активів», кредит того ж рахунку, що в попередньому реченні).

Далі проводиться визнання доходу від продажу об’єкта доходом звітного періоду (дебет рахунку №74 «інші доходи», кредит рахунку №79 «фінрезультат»). Тут же рахунок №79 дебетується на ціну списання в реалізацію об’єкта, а дебетується при цьому рахунок №97 «інші витрати». Нарешті, прибуток від продажу об’єкта дебетує рахунок №79, кредитує рахунок №44 «нерозподілені прибутки».

І тільки після отримання першою компанією від другої компанії «зустрічного» об’єкта останній дебетується по рахунку, залежному від типу об’єкта (наприклад, для основних засобів – рахунок №10), а кредитується по рахунку №63 «постачальники». Після чого податкові зобов’язання з ПДВ перша компанія може перевести на податковий кредит (дебет рахунку №64, кредит рахунки №63). І розрахунки можна закривати дебетом рахунка №63 і кредитом рахунку №36 «покупці», з дебетування якого ми й починали.

У другій компанії схема проведень буде приблизно та ж, за винятком того, що стартує вона з оприбуткування об’єкта, отриманого від першої компанії (дебет рахунку, залежного від типу об’єкта, кредит рахунку №63) і визнання податкових зобов’язань та відстрочення податкового кредиту (кредит, а потім дебет рахунку №64 «податки»). Після балансуючої операції на користь першої компанії друга компанія відразу ж робить нарахування та скасування податкових зобов’язань за цією операцією, а потім, як ми вже говорили, визнає свій відстрочений податковий кредит.

Таким чином, компанія, що відвантажує об’єкти по бартеру другою, завжди проводить як мінімум на три проводки більше – оскільки змушена при отриманні об’єкта-«передоплати» і оформляти, і відстрочувати по ньому податковий кредит з ПДВ, а потім окремо оформляти і тут же скасовувати ПДВ -зобов’язання вже по своєму відвантаженню. Тоді як перша компанія лише оформляє зобов’язання з ПДВ після свого відвантаження і попросту переводить їх на податковий кредит після отримання від другої компанії об’єкту балансуючої операції.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

 

Стаття опублікована у четвер, 04.10.2012, у категорії Податки, Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


9 × = вісімдесят один