Конституційний Суд змінює судову практику поділу майна подружжя

До недавнього часу Верховний Суд дотримувався тієї позиції, що майно, яке використовується у підприємницькій діяльності одним з подружжя, є його особистою власністю. Відповідно, у випадку позову про розподіл нажитого ця частка майна виділялася із загальної спільної власності. Після оголошення рішення Конституційного Суду від 19.09.2012 Феміді доведеться переглянути свою позицію з даного питання.

Ділиться все!

Як вказувалося у зверненні Приватного підприємства «ІКІО» в КС, «неоднозначне розуміння змісту права спільної сумісної власності подружжя судами загальної юрисдикції призводить до ухвалення різних за змістом і правовими наслідками рішень». Адже в одних випадках суди визначили майно і статутний капітал приватного підприємства «ІКІО», створеного за рахунок спільної сумісної власності подружжя, як об’єкт права спільної сумісної власності подружжя і розділили його в процентному співвідношенні між спадкоємцями. В інших – виходили з того, що статутний капітал і майно такого підприємства не є об’єктом права спільної сумісної власності, тому один із подружжя має право тільки на частину доходів, отриманих від діяльності підприємства.

У своєму рішенні (суддя-доповідач – Анатолій Головін) КС виходив з того, що «відповідно до Конституції кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї, включаючи і рівність у майнових відносинах», які регулюються положеннями Сімейного та Цивільного кодексів .

Суд нагадав, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства , догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку. Відповідно, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, і таким об’єктом може бути будь-яке майно, крім виключеного з цивільного обороту.

До речі, саме на виключенні – «крім речей індивідуального користування» – і будувалася судова практика, в тому числі і на рівні Верховного Суду. Наприклад, в ухвалі від 6.06.2012 у справі №64984вов10 зазначалося, що «відповідно до положень ст.ст.57, 61 СК, Ст.52 ГК майно приватного підприємства чи фізичної особи – підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя». Така правова позиція була закріплена майже 5 років тому в п.29 постанови Пленуму ВС «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11.

КС, звернувшись і до інших норм СК, витлумачив інакше ч.1 ст.61 кодексу. Як зазначено в рішенні, здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст.63 кодексу, згідно з якою «дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними» . У той же час право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене в ст.69 СК.

Далі Суд зазначив, що розділ майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, «здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової або матеріальної компенсації вартості його частки ».

Якщо ж мова йде про спадкування, то воно є іншим видом придбання особистої приватної власності. І, нагадав Суд, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; не входять до складу спадщини права та обов’язки, нерозривно пов’язані з особою спадкодавця. Таким чином, «у складі спадщини може перебувати будь-яке майно, крім прав та обов’язків, нерозривно пов’язаних з особою спадкодавця».

Суд зазначив, що підставами набуття права спільної сумісної власності юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім’єю, а особистої приватної власності – поділ, виділення належної частки за законом і спадкування.

Підприємство теж майно

У той же час одним з видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Так, внесок до статутного капіталу і виділене з спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) можуть передаватися у власність приватного підприємства.

У ст.191 ГК сказано, що «підприємство є єдиним майновим комплексом, використовуваним для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права , якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство або його частина може бути об’єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів ». Тобто, як зазначив Суд, «зі змісту цієї статті випливає, що відносно підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права та обов’язки».

На думку КС, приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, – це окремий об’єкт права спільної сумісної власності подружжя, в який входять усі види майна, включаючи внесок до статутного капіталу і майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що «статутний капітал і майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об’єктом їх спільної сумісної власності».

Так що, тепер Верховному Суду доведеться переглянути свою правову позицію. Однак сторони в суперечках про розподіл майна, в свій час отримали інший вердикт ВС, навряд чи зможуть скористатися цим рішенням КС. Адже в процесуальних кодексах серед підстав перегляду актів судів рішення КС щодо тлумачення законодавчих норм не згадується … А однією з підстав перегляду за нововиявленими обставинами є тільки «встановлена ​​Конституційним Судом не конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано».

Коментарі

Юлія Журбенко

У постанові Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 №11 вказується, що майно приватного підприємства, фізичної особи – підприємця, як і внесок до статутного капіталу господарського товариства, не є об’єктом права спільної сумісної власності. Така правова позиція обумовлена ​​тим, що майно підприємства, як і статутний капітал, належить безпосередньо приватному підприємству – юридичній особі. Таким чином, спільне майно подружжя, передане підприємству, є його власністю і, відповідно, не є об’єктом спільної власності подружжя або особистою приватною власністю одного з них.

При цьому в постанові ВС наголошує, що інший із подружжя має право на поділ доходів від використання спільного майна. Тобто ВС не визнає майно підприємства за одним з подружжя на праві особистої приватної власності, оскільки дохід від використання такого майна розподіляється між подружжям.

У свою чергу Конституційний Суд при винесенні рішення виходив з аналізу лише положень сімейного права та загальних норм цивільного права.

Марина Саєнко

Згідно ст.361 ЦПК рішення КС не може бути підставою для перегляду раніше прийнятих судових рішень за нововиявленими обставинами, оскільки в ньому КС дав офіційне тлумачення відповідної норми Сімейного кодексу, а не визнав її неконституційною.

Отже, можна прогнозувати появу нової судової практики з цього питання, яка буде суперечити позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Пленуму ВС від 21.12.2007 №11. У свою чергу судова практика, яка сформується у відповідності з цим рішенням КС, може стати підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом згідно ст.355 ЦПК, але з урахуванням встановлених термінів для такого перегляду.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

Стаття опублікована у понеділок, 15.10.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


− 4 = один