Що потрібно знати для створення та організації власного бізнесу: вибираємо організаційно-правову форму

Зовсім непросто підприємцеві-початківцю розібратися в різноманітті форм ведення господарської діяльності, пропонованих законодавством. Допомогти йому розібратися в цьому питанні і дати кілька практичних порад вирішила адвокат, партнер ЮФ “Москаленко і Партнери” Анастасія Москаленко.

Які організаційно-правові форми існують

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Отже, у разі здійснення господарської діяльності систематично, а не одноразово або час від часу, людина стикається з необхідністю легалізувати свою діяльність. Несистематичне отримання доходів внаслідок разового виконання робіт або надання послуг, навіть на підставі письмових договорів, не зобов’язує особу реєструвати офіційно ведення господарської діяльності.

Законодавство надає можливість вибирати організаційно-правові форми ведення господарської діяльності. Можна вести підприємницьку діяльність у наступних формах:

  • Фізична особа – підприємець (ФОП);
  • Господарські товариства: повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою (ТОВ) або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство);
  • Кооперативи;
  • Приватні підприємства (ПП);
  • Громадські об’єднання (відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 р. їм надається право здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо).

Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки на етапі заснування, і на етапі становлення і розвитку бізнесу. Для деяких видів бізнесу законодавство визначає обов’язкові вимоги до організаційно-правової форми (наприклад, банки можуть бути тільки публічними акціонерними товариствами або кооперативними банками), але в більшості випадків вибір засновників нічим не обмежений. Для того, щоб використовувати законодавчі пільги щодо обмеження відповідальності і спрощеному оподаткуванню можна структурувати бізнес і замість однієї компанії зробити кілька. Одна і та ж особа в більшості випадків може бути одночасно засновником і директором необмеженої кількості юридичних осіб, а також бути фізичною особою-підприємцем (за винятком рідкісних обмежень). Головне в такому випадку не укладати угод між різними фірмами за підписом однієї і тієї ж особи, оскільки такі угоди можуть бути оскаржені.

Переваги і недоліки деяких організаційно-правових форм

На етапі створення та становлення бізнесу найпростішими для державної реєстрації та управління і самими популярними сьогодні є ФОП, ТОВ та ПП. Не заглиблюючись в їх основні характеристики, які нескладно знайти в законодавстві, перейдемо відразу до аналізу їх позитивних і негативних рис з точки зору «молодого» бізнесу.

Перевагами такої організаційно – правової форми як ФОП є:

  • простота реєстрації,
  • знижені податки,
  • спрощена система звітності та діловодства, яка не вимагає найму професійного бухгалтера на постійну роботу.

Недоліками є:

  • складність юридичної процедури припинення підприємницької діяльності в результаті її фактичного припинення,
  • підвищена відповідальність
  • складність залучення в бізнес компаньйонів та інвесторів. Не кожен компаньйон повірить на слово, що з грошей, вкладених в бізнес, він матиме свою частину доходу, тому документально підтвердити це досить складно, а укладання договорів позики та спільної діяльності має суттєві недоліки для самого ФОП.

Що стосується ТОВ, то на сьогодні це одна з найбільш врегульованих форм бізнесу в Україні, наділена широким спектром прав і чітко визначених обов’язків. Законодавство детально регламентує внутрішні відносини в ТОВ, а також відносини з третіми особами. Всі ризики за результати своєї діяльності несе ТОВ, а не його учасники. З червня 2011 р. мінімального розміру статутного капіталу ТОВ законодавством не встановлено (для порівняння: для акціонерного товариства мінімальний статутний капітал становить 1250 мінімальних заробітних плат; попередньо мінімальний статутний капітал ТОВ встановлювався у розмірі 1 мінімальної зарплати). Також перевагами ТОВ є повне розмежування між відповідальністю ТОВ і відповідальністю його учасників, підвищена відповідальність директора та можливість безперешкодного відсторонення останнього від обов’язків за рішенням загальних зборів засновників; простота залучення зовнішніх інвесторів. ТОВ як аналог іноземній Limited Liability Company буде повністю зрозуміло іноземним партнерам (на відміну від ПП, яке є, на мою думку, пережитком радянського права).

Переваги ПП – це мінімальні законодавчі вимоги до його реєстрації і діяльності, розмежування між відповідальністю ПП і відповідальністю його учасників, відсутність вимог до мінімального статутного капіталу, в певних випадках – можливість залучення сторонніх інвесторів і використання деяких законодавчих переваг.

Але недоліки ПП, на мою думку, перевищують його позитивні сторони. Серед них: поверхневе, недостатньо докладне правове регулювання (яке не змінюється так динамічно, як у відношенні ТОВ), неврегульованість в законі проблемних питань діяльності ПП, відсутність достатніх роз’яснювальних джерел судової практики про ПП та інші недоліки, які не дають можливості порадити таку організаційно-правову форму у порівнянні з її альтернативою, а саме ТОВ.

На що ще варто звернути увагу

Відомості про фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб включаються до Єдиного державного реєстру, який є відкритим для ознайомлення. У ньому можна в будь-який час отримати основну інформацію про будь-яку юридичну особу або ФОП-контрагента, ці відомості є загальнодоступними.

Основними нормативно-правовими актами, що встановлюють правовий статус юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які регулюють основи господарської діяльності, з якими обов’язково потрібно ознайомитися кожному підприємцю, а не тільки його юристу, є: Цивільний кодекс України   від 16.01.2003, Господарський кодекс України від 16.01.2003, Закон України «Про господарські товариства»   від 19.09.1991 р., Податковий кодекс України   від 02.12.2010 р.

Важливо, що 28.08.2011 р. набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципу державної реєстрації юридичних осіб на підставі модельного статуту», який надає можливість створювати юридичну особу за рішенням її засновника (ів) без затвердження статуту на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Постановою КМ України від 16 листопада 2011 N 1182 затверджено модельний статут ТОВ. З першого погляду, діяльність при підставі модельного статуту дозволяє спростити і здешевити державну реєстрацію новостворених ТОВ. Але насправді через деякі прогалин в законодавстві таке рішення засновників може викликати більше негативних наслідків, наприклад – ускладнення при відкритті банківського рахунку (адже банки будуть вимагати нотаріально завірену копію статуту, яку в даному випадку отримати буде неможливо до внесення змін до статуту товариства ). Для розвиненого, ефективного бізнесу необхідно мати власний унікальний статут, який враховує індивідуальні особливості та потреби юридичної особи та її засновників, адже в разі виникнення будь-якого внутрішнього конфлікту чи рейдерської атаки саме норми досконало виписаного статуту стануть стовпами, які дозволять утримати Ваш бізнес.

Сподіваємося, що вищевикладені висновки і поради стануть в нагоді починаючим підприємцям при виборі оптимальної форми організації бізнесу.

автор статті: адвокат Анастасія Москаленко, Юридична фірма Москаленко і партнери, м. Київ.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

Стаття опублікована у четвер, 18.10.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


+ 8 = дев'ять