Проблема ідентифікації спонсорства для цілей оподаткування

У комерційній діяльності спонсорство є одним із способів популяризації імені компанії, регулярного нагадування про своє існування і завоювання лояльності споживачів. Кожен день ми спостерігаємо за тим, як проходять різні проекти, конкурси, розважальні, культурні і суспільно значимі заходи за підтримки тих чи інших спонсорів. Враховуючи це, спонсорство дуже часто ототожнюють з рекламою. Що не дивно, беручи до уваги формат подачі інформації про спонсора та частоти згадування про те, хто є спонсором.

Українське законодавство містить два визначення спонсорства, які викладені у Законі України “Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.1997 року (далі – Закон про благодійництво) в Законі України “Про рекламу” від 03.07.1996 року (далі – Закон про рекламу).

Згідно зі ст. 1 Закону про благодійництво, спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.

Згідно зі ст. 1 Закону про рекламу спонсорство – це добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг.

Як бачимо, спонсорська підтримка може бути різною: матеріальною, фінансовою, організаційною або іншою, але в будь-якому випадку вона є добровільною. Із зазначених визначень видно, що спонсорська підтримка повинна мати певну мету – популяризацію виключно свого імені (найменування) та/або знак для товарів та послуг.

Тобто, в обмін на свою підтримку, спонсор може розраховувати на згадки або вказівки виключно свого імені (найменування) та/або знак для товарів та послуг. Необхідно відзначити, що ніяка інша інформація про спонсора згадуватися не може, оскільки вихід за ці межі буде порушенням чинного законодавства і вважатися звичайною рекламою.

Однак, слід підкреслити, що в обох законах не вказується, яким саме способом набувач такої спонсорської допомоги буде здійснювати “популяризацію” імені (найменування) та/або знаку для товарів і послуг спонсора. Тому, у багатьох випадках, спонсорська підтримка може розцінюватися як реклама.

Якщо зіставити визначення спонсорства, яке міститься в Законі про рекламу, класичним визначенням реклами, яке наводиться в ст. 1 Закону про рекламу, можна побачити, що спонсорству дійсно притаманні риси реклами. Адже, як зазначається в ст. 1 Закону про рекламу, реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі і будь-яким способом і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що спонсор надає засоби та іншу підтримку фізичним і юридичним особам, а набувачі такої допомоги, поширюючи його ім’я (найменування) та/або знак для товарів і послуг, таким чином висловлюють свою вдячність за надану допомогу, рекламуючи його ім’я (найменування) та/або знак для товарів і послуг.

У ст. 1 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993 року зазначається, що знак – позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Отже, демонструючи свій знак, під час проведення різних проектів, спонсор намагається виділити саме свій знак серед знаків інших компаній-конкурентів, таким чином рекламуючи свою компанію.

Визначення поняття спонсорства двома законодавчими актами – Законом про рекламу та Законом про благодійництво – свідчить про двоїсту природу цього явища. З одного боку, спонсорство – це специфічна форма благодійності (про що чітко говориться в Законі про благодійність), з іншої точки зору, спонсорство – це специфічна форма реклами.

Відразу виникає питання: чому специфічна форма реклами?

По-перше, це явно випливає з визначення реклами згідно Закону про рекламу, а по-друге, однією з ознак благодійності є його безкорисливість, а спонсорська допомога, згідно із законодавством, надається з певною метою і ніяк не може бути безкорисливою.

Як бачимо, спонсорству притаманні риси як благодійництво, так і реклами. У зв’язку з цим виникає питання про оподаткування спонсорських коштів податком на додану вартість.

У ст. 1 Закону України про благодійництво зазначається, що благодійництво – добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у наданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.

Згідно з п. 14.1.257 Податкового кодексу України (далі – ПКУ   ) фінансова допомога – фінансова допомога, надана на безповоротній основі або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Стаття 185 ПКУ визначає перелік операцій, які є об’єктом оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ). Слід зазначити, що безповоротна фінансова допомога не входить до зазначеного переліку ПКУ, а відтак не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Однак, виходячи з норм чинного законодавства України, якщо спонсорство розцінювати як специфічну форму реклами, то відповідно особа, яка отримала спонсорську допомогу, зобов’язана прорекламувати найменування та/або знак для товарів і послуг спонсора, і тим самим надати йому послугу. У такому випадку, згідно податкового законодавства України надання спонсорської допомоги повинно обкладатися ПДВ.

Крім того, значна кількість заходів та/або телевізійних продуктів створюються саме з розрахунку забезпечити прибутковість від отримання спонсорських коштів. Цілком логічно, що в таких випадках неможливо говорити про чисту підтримку з боку спонсора.

Більш того, дуже часто взаємини зі спонсорами оформляються шляхом укладення так званих спонсорських договорів, положення яких містять ознаки договору про надання послуг.

До 2011 року існувала позиція ДПА України згідно якої при здійсненні спонсорства, передбачається добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації, оприлюднення виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг, об’єкт оподаткування податку на рекламу не виникає. Аналогічна думка існувала і з податку на додану вартість.

На сьогоднішній день у ДПС України немає чіткої позиції щодо оподаткування спонсорської діяльності в Україні.

Наприклад, в законодавстві Російської Федерації, а саме в Законі Російської Федерації “Про рекламу” від 13.03.2006 року, наведено два поняття “спонсор” і “спонсорська реклама” (далі – Закон РФ про рекламу).

Згідно з п. 9 ст. 3 Закону РФ про рекламу “спонсором визнається особа, яка надала кошти для організації і проведення спортивного, культурного або будь-якого іншого заходу, а також створення і трансляції теле-чи радіопередачі, або створення чи використання іншого результату творчої діяльності. Також спонсором може бути особа, яка забезпечила надання коштів для проведення зазначених заходів”.

Згідно з п. 10 ст. 3 Закону РФ про рекламу “спонсорська реклама – реклама, поширювана на умовах обов’язкового згадування в ній про певну особу як про спонсора”.

Отже, в законодавстві Російської Федерації чітко вказано, що спонсорство є формою реклами.

Що стосується оподаткування спонсорства, то згідно податкового законодавства Російської Федерації, спонсорська допомога буде обкладатися податком на прибуток та податком на додану вартість (ст.ст. 146, 264 Податкового кодексу Російської Федерації).

На нашу думку, неврегульованість в Україні на законодавчому рівні спонсорства комерційних проектів значно зменшує можливості використання цього способу залучення фінансування для багатьох комерційних проектів, а також сприяє “тінізації” спонсорських коштів через використання альтернативних варіантів, включаючи іноземні юрисдикції. З іншого боку, для платників податків така неврегульованість створює додатковий грунт для суперечок з податківцями.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

Автор: Тетяна Сорокопуд, юрист Правової групи “Домініон”
Джерело: UBR.UA
Стаття опублікована у четвер, 01.11.2012, у категорії Податки. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


два × = 6