Аутстаффінг персоналу: схема здійснення

Аутстаффінг персоналу є одним з ефективних механізмів оптимізації податкових витрат підприємства. Але, на жаль, для українських компаній використання цього механізму донедавна сильно ускладнювалося у зв’язку з відсутністю законодавчої урегульованості здійснення процедури аутстаффінгу.

Ситуація в деякій мірі змінилася лише після прийняття Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі – ПКУ), в якому з’явилося визначення поняття послуги з надання персоналу. Згідно ПКУ послуга з надання персоналу – це “господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, яка надає послугу (резидент або нерезидент), відправляє в розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декілька фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій”. Таким чином, сформувалася законодавча база для використання аутстаффінгу на практиці. За якою схемою можливо таке практичне використання ми і з’ясуємо в даній статті.

Послуга аутстаффінгу персоналу в цілому полягає у виведенні за штат співробітників підприємства-замовника і переведення їх у штат компанії-провайдера, яка буде здійснювати надалі їх повний кадровий та бухгалтерський супровід.

Завдяки цьому обов’язки ведення бухгалтерської документації, нарахування та сплати податків, виплати заробітної плати, оформлення трудових книжок і т. д. переходять від замовника до аутстафера.

Однак це не головна перевага, яка дає замовнику використання послуги аутстаффінгу. В першу чергу аутстаффінг персоналу цікавий тим, що дозволяє здійснити оптимізацію податкових витрат підприємства.

Пропонуємо вашій увазі схему надання послуги аутстаффінгу, яка дозволить до 25% скоротити витрати вашого підприємства. Така ефективність досягається завдяки залученню іноземної компанії-аутстафера. Але про все по порядку.

Уявімо собі велику компанію з кількістю співробітників понад сто осіб, які отримують досить високу заробітну плату (близько 7 – 10 тис. грн.). Значна сума з фонду оплати праці відраховується у цієї компанії на сплату податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та єдиного соціального внеску співробітників і роботодавця (далі – ЄСВ). Згідно з п. 167.1 ПКУ “ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування, щодо доходів, нарахованих у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами …”. Що стосується ЄСВ, то згідно зі ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI в число категорій осіб, які є платниками ЄСВ, входять, серед інших: роботодавці та працівники (громадяни України, іноземці та особи без громадянства). Виходячи з ч. 3 цієї ж статті, роботодавці, як платники ЄСВ, є страхувальниками для своїх співробітників, що означає обов’язок роботодавця сплачувати ЄСВ за них. Стаття 8 зазначеного закону встановлює ставки ЄСВ: для роботодавця – від 36,76% до 49,7% (в залежності від класу професійного ризику виробництва); для співробітника – 3,6% бази нарахування ЄСВ.

Саме на зменшення розміру цих відрахувань і спрямована наша схема. Отже, першим кроком у процедурі аутстаффінгу є виведення за штат компанією-замовником власних співробітників і введення їх в штат компанії-аутстаффера за допомогою укладення з цими співробітниками трудових договорів. Юридично між аутстаффером і співробітниками встановлюються трудові відносини, проте фактично цей персонал продовжує працювати на своїх попередніх місцях у компанії-замовника. Аутстаффер виплачує персоналу заробітну плату в її мінімальному розмірі, встановленому законодавством України. Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” від 22.12.2011г. №4282-VI на сьогоднішній день розмір мінімальної заробітної плати становить 1118 грн. Звичайно ж, виникає питання щодо того, яким чином зберегти заробітну плату персоналу в тому розмірі, який виплачувався йому спочатку замовником? До цього питання ми повернемося трохи пізніше.

Наступним кроком є ​​укладення між компанією-замовником і компанією-аутстаффер договору аутстаффінгу, згідно з яким аутстаффер надає замовнику послуги з надання персоналу для виконання певних, встановлених замовником, функцій, а замовник оплачує зазначені послуги. Окремо потрібно зупинитися на питанні того, що входить в суму оплати цих послуг. Сюди включаються: сума заробітної плати кожного співробітника (як уже вказувалося – мінімальна заробітна плата), суми податків, а саме – ПДФО, ЄСВ, а також сума комісії за послуги аутстаффера.

У зв’язку з тим, що сплата податків здійснюється виходячи з мінімальної заробітної плати, що менше, ніж фактична сума оплати праці співробітників, то розмір цих податкових виплат значно знижується.

Однак, як уже зазначалося, виникає питання того, як повернути співробітникам залишок невиплаченої заробітної плати. На цьому етапі і з’являється іноземна аутстаффінгова компанія.

Між замовником і аутстаффер-нерезидентом також укладається договір аутстаффінгу. Умови договору суттєво не відрізняються від аналогічного договору з аутстаффер-резидентом. Більш важливим є тут знову питання того, що входить в суму оплати послуг за даним договором. Сюди відносяться: залишок суми заробітної плати співробітників і ПДФО, який кожен з них повинен буде сплатити з отриманої суми.

Останній крок полягає у вирішенні питання виплати цього залишку заробітної плати співробітникам, оскільки, як пам’ятаємо, в трудових відносинах вони складаються тільки з аутстафером-резидентом. З цією метою між аутстаффер-нерезидентом та кожним зі співробітників укладається цивільно-правовий договір про надання послуг. За даним договором і здійснюються всі залишилися виплати співробітникам. Причому з таких виплат не потрібно утримувати ЄСВ, завдяки чому в значній мірі скорочуються витрати замовника.

Таким чином, схема набула завершеного вигляду. Вищеописана процедура надання послуги аутстаффінгу дозволить не тільки заощадити кошти підприємства, а й досягти таких переваг, як: уникнути юридичної відповідальності у відносинах з персоналом, оскільки всю відповідальність нестиме аутстаффер як роботодавець цього персоналу; можливість швидкого та безпроблемного розриву відносин із співробітниками, виведеними за штат; уникнути трудових спорів та ін.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

Джерело: UBR.UA

Стаття опублікована у четвер, 08.11.2012, у категорії Трудове законодавство, соцзахист. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


вісім − = 7