Що таке “комерційна таємниця” та як її захистити?

Важливим інструментом недобросовісної конкуренції на ринку будь-якої країни світу є використання конфіденційної інформації, отриманої в інших компаніях. Що включає в себе поняття “комерційна таємниця” в практиці ведення бізнесу, а також механізм її захисту від розголошення.

«Комерційна таємниця» в законодавчій базі та внутрішніх положеннях компанії

Згідно зі статтею 505   Цивільного Кодексу України комерційною таємницею є «секретна інформація, в тому розумінні, що вона в цілому чи в сукупності її складових є невідомою та не може бути легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить» ..

При цьому не відносяться згідно з ЦКУ до комерційної таємниці «Відомості, які підлягають обов’язковій публікації, наданню на запит необмеженого кола осіб, а також відомості, щодо яких в законодавстві міститься пряма заборона на поширення на них режиму обмеженого доступу (наприклад, не може бути засекречена інформація про стан довкілля, якість продуктів харчування, предметів побуту) », – уточнює Катерина Гутгарц, партнер адвокатського бюро «АБГ».

Крім того, відповідно до Постанови КМУ №611 від 09.08.1993, існує перелік відомостей, які не можуть бути ніким зараховані до комерційної таємниці:

  • документи про платоспроможність;
  • відомості про участь посадових осіб підприємства в інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
  • установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
  • державна звітність за всіма встановленими формами; дані, необхідні для перевірки розрахунку і сплати податків та інших обов’язкових платежів; документи про сплату податків і зборів
  • відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому, по професіях, по посадам; про наявність вакансій;
  • інформація про недотримання безпечних умов праці;
  • інформація про реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також про інші порушення законодавства і розміри заподіяних при цьому збитків.

Крім загальнозаконодавчого тлумачення терміна «комерційна таємниця», підприємцю необхідно особисто скласти і затвердити перелік інформації, який в його компанії підлягає нерозголошенню з боку співробітників, а також ознайомити з ним співробітників, які володіють цими даними

Найчастіше нерозголошенню підлягає наступна інформація:

  • рівень прибутку і цінова політика;
  • фінансові та адміністративні плани розвитку організації;
  • відомості про укладені або заплановані контракти;
  • дані про контрагентів (постачальників і клієнтів).
  • власні винаходи та раціоналізаторські пропозиції, які ще не захищені авторським або патентним правом; власні аналітичні огляди ринку, маркетингові дослідження.

Слід врахувати, що нерозголошенню зазвичай підлягає не тільки суть і текст договорів компанії, але і сам факт їх укладення.

З організаційної точки зору, спеціальна комісія, створена засновником компанії, прописує механізм захисту комерційної таємниці у внутрішніх документах і визначить ступінь відповідальності за порушення. На цій основі створюється наказ керівника.

Механізм захисту комерційної таємниці

Дієвий механізм захисту комерційної таємниці від її розголошення, як інструменту недобросовісної конкуренції на ринку, складається з трьох основних елементів:

  • організаційні заходи;
  • технічні заходи;
  • правові заходи.

Організаційні заходи захисту інформації увазі обмеження доступу до відомостей, важливим для компанії. Це означає, що кожен співробітник компанії отримує можливість працювати лише з тими даними, які необхідні йому для виконання своїх обов’язків.

Наприклад, менеджеру з продажу не обов’язково знати про плановані висновки контрактів з постачальниками, а от начальнику юридичного відділу ці відомості необхідні. Таким чином, дані стратегічного розвитку компанії будуть відомі лише топ-менеджменту і ключовим працівникам організації.

Технічні заходи захисту інформації мають на увазі використання спеціальних програм та обладнання, що забороняють перегляд і/або копіювання важливої ​​електронної інформації. Для цього блокують доступ до жорсткого диска або можливість використання змінних цифрових носіїв.

Такі заходи покладають на системного адміністратора додаткові обов’язки: співробітник фірми звертається до нього, якщо потрібен доступ до секретної інформації, мотивуючи свій запит. Таким чином, у разі “витоку” інформації, системний адміністратор або інший уповноважений співробітник окреслить коло підозрюваних.

В процесі впровадження технічних заходів захисту інформації, останню слід розбити на категорії, за рівнем важливості (відомості, які переважно зберегти в максимально повній таємниці; інформація, розголос якої можливий, але не дуже бажаний; повсякденна робоча інформація) і скласти список співробітників, що мають доступ до кожної групи інформації.

Правові, юридичні заходи захисту інформації припускають оформлення права суб’єкта підприємницької діяльності на комерційну таємницю за допомогою внесення відповідних доповнень в такі документи:

  • статут організації (прописати про введення режиму комерційної таємниці);
  • засновницький договір;
  • колективний договір;
  • внутрішнє положення «Про комерційну таємницю та правила її збереження»;
  • внутрішні положення «Про дозвільну систему доступу виконавців до документів і відомостей, які є комерційною таємницею підприємства», «Про режим роботи з комерційною таємницею співробітників»; можливе створення і інших, подібних названим, нормативів.

У внутрішніх положеннях компанії про комерційну таємницю слід відобразити:

  • функції керівництва у сфері захисту інформації;
  • порядок визначення та обліку інформації;
  • механізм забезпечення збереження інформації;
  • механізм доступу до комерційної таємниці органів державної влади;
  • порядок розповсюдження комерційної таємниці;
  • міру відповідальності за розголошення комерційної таємниці;
  • конкретний термін, на який інформація набуває статусу комерційної таємниці.

Можна чи не можна обмежити місце нової роботи вашого співробітника

Деякі підприємці з метою запобігання витоку інформації, включають в трудові договори з топ-менеджментом компанії застереження про неконкуренцію. Останні передбачають, що співробітнику протягом певного строку забороняється працювати в організаціях з аналогічним профілем діяльності, мати самостійні бізнес-відносини з клієнтами компанії. Іноді такі договори укладаються і при звільненні працівника.

Крім уже згаданих обмежень в діяльності, застереження про неконкуренцію можуть містити правило, згідно з яким співробітник, після повідомлення про звільнення, повинен провести якийсь час (в основному, два-три місяці) в оплачуваній відпустці. За цей час інформація, якою володів працівник, морально застаріває і стає менш цінною.

Однак лише в деяких країнах Заходу норми про неконкуренцію працівників законодавчо закріплені. У національному законодавстві України вони відсутні.

Більш того, такі застереження вступають у протиріччя з національним законодавством, в частині його гарантії на працю і свободу підприємницької діяльності. І в разі подачі судового позову з боку колишнього роботодавця найімовірніше, внутрішні положення організації про неконкуренцію будуть визнані недійсними.

Відповідальність за розголошення комерційної таємниці

За порушення прав підприємця в частині збереження комерційної таємниці законодавством України передбачені наступні види відповідальності:

  • відповідальність у рамках трудових відносин;
  • цивільно-правова відповідальність;
  • адміністративна відповідальність;
  • кримінальна відповідальність.

Головна складність притягнення до відповідальності полягає в тому, щоб довести, що інформація, яка представляла комерційну цінність, дійсно трималася в таємниці – і не було численних простих у реалізації лазівок доступу до неї для будь-яких зацікавлених осіб.

Згідно ст. 130, а також 132 Кодексу законів про працю України працівники за заподіяння шкоди організації при виконанні трудових обов’язків, як правило, несуть матеріальну відповідальність у обмеженому розмірі (дорівнює середньомісячному заробітку). Відшкодуванню підлягає лише прямий збиток, непрямі збитки не відшкодовуються.

Втім, судова практика свідчить про те, що притягнення до матеріальної відповідальності колишніх топ-менеджерів компанії є практично неможливим через складність отримання доказів розголошення конфіденційної інформації, а також визначення розміру збитків. В ході більшості подібних судових процесів відповідачам поки що вдавалося довести відсутність крадіжки комерційної таємниці.

Таким чином, найбільш дієвими методами захисту комерційної таємниці є превентивні заходи, які включають грамотний підхід до укладення трудових контрактів, кадрову політику, а також встановлення надійної системи технічного захисту інформації.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

http://www.prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у понеділок, 12.11.2012, у категорії Трудове законодавство, соцзахист. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


× один = 3