На нерухоме майно відповідача арешт може накладатися двічі на двох підставах, що уповільнює виконання рішення суду

На нерухоме майно арешт може накладатися двічі на двох підставах: за рішенням суду про забезпечення позову; та у відповідності з актом опису й арешту майна, складеним державним виконавцем. Розберемося, з чим це пов’язано і які можуть бути наслідки.

У відповідності зі статтею 1 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для реального захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів сторони недостатньо вступило в законну силу рішення суду. Таке рішення суду має бути виконане належним чином і в найкоротші терміни, інакше всі дії сторони і/або її представників (формування правової позиції по справі; підготовка всіх необхідних документів; підготовка до участі та участь у судових засіданнях і т.д.), спрямовані на отримання судового рішення, втрачають сенс.

Саме тому з винесенням судового рішення судочинство фактично не закінчується, завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження (стаття 1 Закону України “Про виконавче провадження”).

Необгрунтовано тривале виконання рішень судів має різні причини. Одна з них – недосконалість законодавства, що регулює відносини, що виникають під час виконавчого провадження, у тому числі Цивільного процесуального кодексу України.

Дуже часто в якості забезпечення позову сторони вдаються до такої міри, як накладення арешту на нерухоме майно відповідача, що створює додаткові гарантії реального виконання судового рішення. Після винесення рішення суду та набрання ним законної сили арешт з майна не знімається.

У процесі виконання такого рішення державний виконавець у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна, а також у разі звернення стягнення безпосередньо на арештоване за рішенням суду нерухоме майно зобов’язаний накласти на нього арешт в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.

Таким чином, виходить, що на нерухоме майно арешт накладається двічі на двох підставах: 1) за рішенням суду про забезпечення позову; 2) відповідно до акта опису й арешту майна, складеним державним виконавцем.

У відповідності зі статтею 62 Закону України “Про виконавче провадження”, пунктом 4.5.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5   від 2 квітня 2012 реалізація арештованого державними виконавцями нерухомого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Для визначення на конкурсній основі спеціалізованої організації, яка буде безпосередньо здійснювати реалізацію арештованого нерухомого майна, державний виконавець відповідно до пунктів 5.11, 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій №74/5 від 15 грудня 1999 готує пакет документів та направляє його до відповідного відділ державної виконавчої служби регіонального управління юстиції для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та організацію конкурсу.

Та обставина, що на нерухоме майно накладено арешт на двох підставах, може бути виявлено на стадії підготовки документів до передачі до відповідного відділу державної виконавчої служби регіонального управління юстиції або в процесі перевірки правильності оформлення документів таким відділом. У разі виявлення такої обставини державний виконавець пропонує стягувачу (особі, за ініціативою якого судом було вжито заходів щодо забезпечення позову) звернутися до відповідного суду із заявою про скасування заходів по забезпеченню позову (це робиться з метою усунення перешкод при оформленні документів, що підтверджують право власності, на покупця нерухомого майна і позбавляє його від необхідності звертатися до суду з вимогою зняти арешт, накладений на забезпечення позову).

Розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову здійснюється судом відповідно до статті 154 ЦПК України, яка регулює питання, пов’язані із заміною виду забезпечення позову, скасуванням заходів по забезпеченню позову.

Як випливає зі статті 154 ЦПК України, заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені частиною 2 статті 153 цього Кодексу, – в день його надходження. Терміни розгляду заяви про скасування заходів по забезпеченню позову статтею 154 ЦПК України не визначені, що призводить до того, що такі заяви можуть розглядатися судом нескінченно довго.

Зазначений пробіл у статті 154 Цивільного процесуального кодексу України, на мій погляд, можна усунути тільки шляхом закріплення в ній строків розгляду заяви про скасування заходів по забезпеченню позову.

Негативні наслідки

Відсутність у ЦПК України строку, протягом якого суд зобов’язаний розглянути заяву про скасування заходів по забезпеченню позову, призводить до наступних негативних наслідків:

  • тривалого невиконання рішення суду в результаті розгляду заяви про скасування заходів по забезпеченню позову протягом невизначеного терміну;
  • закінчення терміну, протягом якого дійсний звіт про оцінку майна (шість місяців), відповідно до статті 58 Закону України “Про виконавче провадження”, і, як наслідок, необхідність проведення повторної оцінки майна, що, в свою чергу, істотно збільшує термін виконання рішення суду і призводить до виникнення у стягувача додаткових витрат. Такі витрати пов’язані з тим, що, як правило, оплата послуг з оцінки майна здійснюється стягувачем в порядку авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій (стаття 42 Закону України “Про виконавче провадження”). Необхідність проведення повторної оцінки майна призводить до того, що стягувач змушений вдруге здійснювати авансування.

Крізь призму Євросуду

Питання, пов’язані з неналежним виконанням рішень судів на Україні, неодноразово були предметом розгляду в Європейському суді з прав людини. При розгляді таких справ Євросуд неодноразово підкреслював, що право на суд, захищене статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який розв’яже спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого в його відношенні кримінального обвинувачення), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї із сторін . Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

http://www.prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у вівторок, 13.11.2012, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


п'ять − = 0