Обережно – податкові пільги

Проблема використання податкових пільг та пов’язаних з цим помилок і раніше актуальна, як для податківців, так і для платників податків.

Підстави для надання податкових пільг

Визначення поняття податкової пільги дається в п.30.1. Податкового кодексу України (далі – ПКУ) – Передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі.

Таке визначення для практичного застосування є недостатнім і породжує певну плутанину при застосуванні. Якщо виходити з чисто практичного аспекту цього питання, то щоб уникнути проблем, варто взяти до уваги офіційні довідники податкових пільг, які регулярно видаються Державною податковою службою (далі – ДПС). Останній по №63 затверджено 28.09.2012, станом на 1.10.2012. Кожна пільга тут наділена певним кодом, що значно полегшує використання і посилання на ці довідники. Характерно, що наведені тут пільги з фіскальної точки зору поділяються на такі, які призводять до втрат, і такі, які до таких втрат не приводять. З цим кореспондуються положення п.30.7, по яким контролюючі органи повинні складати зведену інформацію про суми податкових пільг і визначати відповідні втрати доходів бюджету.

Підстави для надання податкових пільг на основі п.30.2. ПКУ можна класифікувати таким чином:

  • підстави, що характеризують певну групу платників податків;
  • підстави за видами діяльності;
  • підстави по об’єктам оподаткування або за характером і громадським призначенням здійснюваних ними витрат.

Тимчасові рамки для застосування податкових пільг визначені в п.30.3. ПКУ. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Відмова від податкової пільги – чи завжди це можливо?

На підставі п. 30.4. платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено ПКУ. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків і зборів або відшкодовані з бюджету. З наведеного слід акцентувати увагу на двох положеннях чинного законодавства:

  • У деяких, визначених ПКУ, випадках можливість скористатися наданими пільгами розглядається не як право, а як обов’язок платника податків (це положення породжує на практиці спори і вимагає додаткових роз’яснень).
  • Невикористані з різних причин пільги (наприклад, внаслідок звичайної необізнаності) ніяк платнику податків не компенсуються і не відшкодовуються.

Цікава позиція ДПС з приводу права платника податків відмовитися від податкових пільг (викладена в єдиній базі податкових знань №130.16.07). Так, на запитання: чи має право платник відмовитися від податкової пільги з ПДВ? – ДПС надала таку відповідь. Відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів платник податків вправі лише тоді, коли звільнення надається безпосередньо платнику податків, а не окремим операціям з поставки тих чи інших товарів чи надання тих чи інших послуг. У частині, що стосується податку на додану вартість, це лише одна з категорій пільг, яка надається платникам податків, – зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору, тобто право на формування податкового кредиту. Від таких пільг, як встановлення зниженої ставки податку та збору та звільнення від сплати податку та збору платники податку на додану вартість не вправі ні відмовитися, ні зупинити її використання на один або декілька звітних періодів, оскільки ці пільги надаються не безпосередньо платникам податків, а по відношенню до окремо перерахованих у відповідних статтях Податкового кодексу України операцій.

Таким чином, якщо коротко, то ДПС вважає, що не можна відмовитися від податкових пільг, що надаються не безпосередньо платникам податків, а стосуються окремо перерахованих у статтях ПКУ операцій.

Це питання має практичне значення, перш за все, для тих платників ПДВ, які не хотіли б втрачати свій податковий кредит при операціях з пільговиками.

Втім, застосування вищенаведеної позиції ДПС здійснюється в судовій практиці з урахуванням особливостей оподаткування для окремих категорій платників податків, а не тільки по операціях. Так, у постанові Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) від 31.01.2012 р. К-4999/10 йдеться про право скористатися пільгами по ПДВ резидента, що здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства. Згідно п.209.1 ПКУ він може обрати спеціальний режим оподаткування, але для цього слід відповідним чином зареєструватися. ВАСУ дійшов висновку, що для згаданого платника податків застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ є його правом, а не обов’язком.

Важливе значення для визначення поняття податкової пільги мають положення п.30.9. ПКУ. Податкова пільга надається шляхом:

  1. податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
  2. зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;
  3. встановлення зниженої ставки податку та збору;
  4. звільнення від сплати податку та збору.

Як правильно – визначить суд

У судових справах про застосування пільг досить часто виникає необхідність у застосуванні правил щодо конфлікту інтересів. Згідно з п. 56.21 ПКУ у разі якщо норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою і припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У постанові ВАСУ від 17.08.2012 №2а-8563/12/2670 була дозволена ситуація, коли податківці вважали неможливим застосування позивачем пільги по сплаті земельного податку згідно з рішенням Київради. ВАСУ вказав на наявність неоднозначного (множинного) тлумачення прав і обов’язків позивача по сплаті земельного податку в 2011р. Зокрема щодо моменту, з якого позивач вправі використовувати надану йому пільгу. За цих обставин, суд прийшов до висновку, що рішення в частині нарахування податкових зобов’язань із земельного податку за лютий-квітень 2011р. слід прийняти на користь позивача.

Порушення порядку застосування пільг породжує ті ж наслідки, що і ухилення від оподаткування. Так, постановою ВАСУ від 18.10.2012 дозволена ситуація із застосуванням платником податків п.209.2 ПКУ, яка встановлювала для зазначеного платника спеціальний режим оподаткування. Передбачалося, що сума ПДВ нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для цілей, передбачених ПКУ. ВАСУ визначив це як податкову пільгу у вигляді права не проводити перерахування суми ПДВ до державного бюджету, однак закріплено зобов’язання по здійсненню перерахування такої суми на спеціальний рахунок з метою забезпечення можливості здійснення контролю за її цільовим використанням. ВАСУ дійшов висновку, що фактично зазначені суми є ПДВ, а тому недотримання термінів їх перерахування, є підставою для застосування штрафних санкцій, визначених ст. 126 ПК.

В цілому ж законодавство про податкові пільги і практика його застосування вимагають системних досліджень і узагальнень вищими судовими органам.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

http://www.prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у четвер, 29.11.2012, у категорії Податки. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


− чотири = 4