Характерні помилки при створенні офшорних компаній

Хоча історія офшорних компаній налічує вже сотні півтори років, у нашій країні подібна культура стала розвиватися тільки в 90-х р.р. ХХ ст. з впровадженням в економіку ринкових механізмів. Ринкові основи нашої економіки і досі не є настільки міцними, щоб можна було вільно і впевнено стверджувати, що бізнес в Україні достатньо захищений.

У сучасних умовах інтернаціоналізації бізнесу і глобалізації економічних і соціальних процесів без офшорних компаній не обходиться не тільки великий, але і середній, і навіть дрібний бізнес. Оптимізація оподаткування, захист від рейдерства, ефективне використання бренду, безпечне інвестування, в тому числі в українську економіку – це далеко не повний перелік переваг, які забезпечує створення офшорної компанії, тобто компанії, зареєстрованої в офшорній юрисдикції. Звичайно, цей перелік може бути доповнений такими цілями, як: послаблення адміністративного та валютного контролю з боку держави, вільне використання банківських рахунків і створення законних і цілком правомірних безподаткових схем, а також збереження секретності в факті контролю над компанією. Однак створення офшорних компаній стало настільки популярною справою, що деякі інвестори навіть не замислюються над тим, з якою метою створюється офшорна компанія. Це і є груба помилка при створенні офшорної компанії. Зрозуміло, в цьому винен не тільки і не стільки інвестор, скільки провайдер послуг. Юридичні фірми та податкові консультанти повинні детально роз’яснювати інвесторам, що створення офшорної компанії – не самоціль. Звичайно, бізнесмени повинні прислухатися до цих роз’яснень і розуміти їх, хоча б у загальних рисах. Коли чуєш від знайомого приблизно такий текст: «Ось зареєстрував офшорку, а мені контрагенти кажуть, що не будуть платити за товари на таку фірму. Що тепер з нею робити? », – Диву даєшся. Про що ж раніше Ви думали? Де були Ваші консультанти? Незрозуміло.

Вибір юрисдикції

Після принципового рішення про створення офшорної компанії потрібно прийняти рішення про те, в якій юрисдикції її створити. Ці питання, безсумнівно, взаємопов’язані. Від того, з якою метою створюється компанія залежить і те, якою юрисдикцією її слід реєструвати. Дуже багато бізнесменів небайдужі до іміджу офшорної юрисдикції, де реєструється компанія. У цьому відношенні Ганс Тітмайер, колишній президент Бундесбанку, розбив всі офшорні юрисдикції на три класи в залежності від їх надійності, тобто зарегульованості.

У перший клас входять Гонконг, острів Гернсі, острів Джерсі, Дублін, острів Мен, Люксембург, Швейцарія та Сінгапур. У цих розвинених юрисдикціях діє кваліфіковано розроблене і складне законодавство, серйозний державний контроль і досить суворі обмеження на ведення бізнесу. У них тільки визнаються податкові пільги для нерезидентів.

До другого класу відносяться менш зарегульовані юрисдикції, такі як: Андорра, Барбадос, Бахрейн, Гібралтар, Мальта, Монако, колишні та теперішні англійські колоніальні і напівколоніальні володіння і т.п. юрисдикції, в яких можливості для оптимізації оподаткування набагато вище і які надають набагато ширші можливості для захисту капіталу.

Нарешті, до третього класу відносяться інші офшорні юрисдикції, де геть може бути відсутнім оподаткування, банківський і валютний контроль, вимоги до корпоративної звітності, та й взагалі всі формальності вкрай спрощені. Наприклад: Аруба, Беліз, Коста-Ріка, Ліхтенштейн, Маршаллові острови і Антільські острови, Панама, Сейшельські острови та інші, як правило, невеликі країни.

Таким чином, є деяка кореляція в плані респектабельності та надійності офшорної юрисдикції, з одного боку, і можливостями для маневру, – з іншого, тобто можливості для маневру у бізнесу убувають із зростанням надійності юрисдикції.

Звичайно, ця залежність не така однозначна, зокрема, тому що багато країн міняють своє законодавство і можуть переходити в інший клас подібної класифікації. Так, Кіпр, дещо ускладнив внутрішнє законодавство і став набагато більш респектабельною юрисдикцією останнім часом.

Вибір форми

Отже, юрисдикція для реєстрації офшорної компанії вибрана правильно, і Ви знайшли хорошого провайдера-консультанта. Тепер постають питання, пов’язані з формою компанії та управлінням нею. На цьому етапі виникають задачі, що вимагають особливо творчого ставлення, часто пов’язані з конкретними обставинами, які можуть обмежувати вибір бізнесмена. У всякому разі, ми можемо рекомендувати на цьому етапі остаточно розробити схему ведення бізнесу, яка згодом, зрозуміло, може уточнюватися, пристосовуватися до мінливих обставин і т.д. і т.п.

У самому загальному плані, тим не менш, можна зробити кілька корисних зауважень.

Вираз: «Як Ви яхту назвете, так вона і попливе» не втрачає своєї актуальності. Назва компанії – це її обличчя, перше враження, яке вона створює і яке часто багато говорить про саму фірму, оскільки в багатьох країнах існує вимога «істинності фірми». Зокрема, як правило, не можна зареєструвати компанію, назва якої в точності повторює назву вже існуючої фірми, або дуже близька до нього і т.д.

Як правило, офшорні компанії реєструються у формі корпорацій з обмеженою відповідальністю. Це означає, що корпорація відповідає за своїми зобов’язаннями тільки власним майном, а на майно засновників компанії боржники не можуть претендувати. Найбільш поширені абревіатури такого роду: Inc., Ltd., AG, GmbH, BV, NV, SA хоча є і в цьому відношенні рідкісні винятки. Так, на Кайманових островах вимога вказувати на обмежену відповідальність у назві корпорації відсутня.

У переважної більшості юрисдикцій не можна використовувати в назві корпорації назву країни. У країнах з монархічною формою правління неприпустимо використовувати в назві фірми слова: королівський,  і т.п., що можуть бути витлумаченими як вказують на особливе заступництво двору або членів монархічної сім’ї, а також уряду чи нації в цілому (наприклад: National, Governmental, Royal, Council). Зрозуміло, якщо Ваша фірма не є за родом діяльності банком, трастом, страховою чи будівельною корпорацією, то не можна вживати в її назві слова: Bank, Trust, Insurance (Assurance), Building Company і т.п.

Це обмеження також досить суворо дотримується у відношенні благодійних організацій, різного роду реєстрів, торгових (торгово-промислових) палат, кооперативів, а також навчальних і їм подібних закладів (Charity, Register, Chamber of Commerce, Cooperative, University, Institute, College etс. ). Правда, без виключень і в цьому відношенні не обійшлося. Так, в штаті Делавер можна назвати банком корпорацію, яка й не збирається займатися банківською справою; слово «траст» можна вжити в назві компанії, яка аж ніяк не являє собою компанію, що займається довірчим управлінням.

На Багамських островах, в Панамі, в Ірландії, а також в штаті Невада теж досить вільно можна вживати слова: Trust, Institute, Banсorporation, а на острові Ніуе, островах Теркс і Кайкос можна створити корпорацію з назвою на будь-якій мові; на Ніуе і островах Сент-Крістофер і Невіс можна зареєструвати фірму, назва якої буде містити слово «страхова», хоча вона не буде надавати послуги страховика.

Зрозуміло, це все ми згадали як якусь екзотику, якою далеко не завжди можна, а тим більше далеко не завжди доцільно, користуватися.

Все ж найбільш поширеними помилками при створенні і використанні офшорних компаній є занадто агресивне податкове планування або вибір невідповідної юрисдикції.

Вибір залежить від цілей …

Що стосується вибору юрисдикції, то він, у першу чергу, безпосередньо залежить від тих цілей, які переслідує клієнт і рівня розвитку його бізнесу, що обов’язково необхідно брати до уваги, щоб створена компанія в підсумку не виявилася марною:

(1) «Компанія-гаманець» – як правило, компанія з безподаткової юрисдикції (Беліз, BVI, Панама тощо), практично єдиною метою якої є акумуляція коштів від різних видів бізнесу, здійснюваного через інші офшорні і не офшорні компанії і надає достатній рівень конфіденційності інформації про її власників; як правило, використовується власниками, які володіють спільним бізнесом через який-небудь холдинг або в якості засновника торгової (операційної) компанії, для виведення прибутку з зони операційних (комерційних) ризиків;

(2) Торгівельна (операційна) компанія:

a. знову ж таки, це може бути класичний безподатковий офшор для тих видів бізнесу, де і замовники, і постачальники працюють використовуючи такі ж компанії, або де не виникає будь-яких законодавчих складнощів вести розрахунки з таким офшором (наприклад, придбання панамської компанією товарів в Китаї з постачанням їх в Україну); або

b. компанія з більш респектабельної юрисдикції (Великобританія, Кіпр і т.д.) і, можливо, навіть з загальноєвропейським номером платника ПДВ, у разі здійснення торгівлі (надання послуг) у межах Євросоюзу або з покупцями/замовникам з Євросоюзу і т.д.

(3) Холдингова компанія – свого роду «компанія гаманець» для більш розвиненого бізнесу, що включає, крім акумуляції (і наступного розподілу на користь власників) чистого прибутку, також і володіння іншими компаніями, нерухомістю, правами інтелектуальної власності і т.д.

(4) Інвестиційний інструмент – компанія, що використовується для здійснення інвестицій в бізнес, наприклад, шляхом надання процентних позик та ін

Як бачите, принцип «достатньо однієї пігулки» у виборі юрисдикції та побудові схеми бізнесу не працює. Якщо існувала б така «одна таблетка», якій було б досить, для всіх випадків, про неї б всім вже давно стало відомо і питання вибору (побудови схеми) був би відсутній як такий.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

http://www.prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у середа, 09.01.2013, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


+ шість = 7