Трудові конфлікти, або Страйкують всі!

Про страйк, як дієвий метод боротьби пролетаріату за свої права, нам відомо ще з шкільних підручників історії. Та й у сьогоднішніх ЗМІ нерідко зустрічаються новини про те, що в тій чи іншій країні працівники однієї з компаній, а то й цілої галузі виробництва, оголосили страйк, борючись за свої трудові та соціальні права. Наскільки правомірні такі дії працівників в Україні та як врегульовано питання проведення страйків в нашій країні?

Термінологія

Конституція   України своєю статтею 44 гарантує кожному працюючому право на страйк з метою захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Згідно з тією ж статтею Конституції України, страйк – справа добровільна, але все має відбуватися суто в рамках закону без шкоди державній безпеці, здоров’ю, правам і свободам інших людей.

Більш докладно про страйки, порядок їх організації, обмеження при їх проведенні та випадки, коли страйкувати не можна, читаємо в Законі України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (далі – Закон), розділ третій якого, як раз і регулює всі ці питання.

Страйк, вказує стаття 17 Закону, – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). При цьому, страйк може бути застосований виключно як крайній метод вирішення конфлікту, після того як вичерпані всі інші методи врегулювання, і роботодавець (уповноважений ним орган, особа) відмовив в задоволенні вимог найманих працівників (уповноваженого ними органу, профспілки).

До конфлікту можуть призвести розбіжності, що виникли між найманими працівниками та роботодавцями щодо одного з таких питань:

  1. встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
  2. укладення або зміна колективного договору;
  3. виконання колективного договору або окремих його положень;
  4. невиконання вимог законодавства про працю.

Законодавець визначив, що конфлікт між найманими працівниками та роботодавцем виникає в той момент, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, або представники профспілки одержали від роботодавця повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням роботодавця, або ж момент, коли строки розгляду вимог, передбачених Законом, закінчилися, а відповіді від роботодавця не надійшло.

Але виникнення конфлікту – не привід оголошувати страйк. Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту), або якщо роботодавець ухиляється від примирних процедур, не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення конфлікту.

Мирне вирішення конфлікту. Примирна комісія і трудовий арбітраж

В залежності від специфіки конфлікту, а вірніше від того, яка причина його виникнення, його вирішення покладається на одну з інстанцій: примирна комісія або трудовий арбітраж. Перша покликана вирішити конфлікт, що виник в силу змін умов праці та укладення (зміни) колективного договору, останній – у зв’язку з виконанням (частіше, невиконанням) роботодавцем умов колективного договору або недотримання ним трудового законодавства.

Примирна комісія – це тимчасовий орган, створюваний сторонами конфлікту, для вироблення рішення, яке б задовольнило інтереси обох сторін. Кожна зі сторін конфлікту делегує в комісію рівну кількість своїх представників. На виробництві така комісія повинна бути створена протягом трьох днів з моменту виникнення конфлікту. Закон відводить примирній комісії всього п’ять днів на вирішення конфлікту, хоча і залишає за нею право продовжити термін прийняття рішення, якщо його буде недостатньо для знаходження консенсусу. Коли ж компроміс між сторонами конфлікту досягнутий, примирна комісія оформляє його протоколом. Рішення має для сторін обов’язкову силу і виконується в порядку і строки ним встановлені.

Після прийняття рішення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

Трудовий арбітраж – також орган створюваний на час існування конфлікту. Принципова відмінність трудового арбітражу від примирної комісії полягає в тому, що до його складу входять залучені сторонами фахівці, експерти та інші особи, компетентні в питаннях, що стосуються суті конфлікту.

До слова сказати, трудовий арбітраж може бути створений і як «продовжувач справи» примирної комісії, якщо та не в змозі прийняти узгодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту), у зв’язку з виникненням якого вона була створена.

Як і примирна комісія, трудовий арбітраж створюється у триденний строк з моменту виникнення конфлікту, або з того моменту, як спливає термін для прийняття рішення примирною комісією. Кількісний склад арбітражу визначають сторони колективного трудового спору. Розгляд конфлікту відбувається при обов’язковій присутності представників сторін.

Для прийняття рішення закон відводить трудовому арбітражу десять днів, починаючи з дня його створення. Цей термін може бути продовжений до двадцяти днів рішенням більшості членів арбітражу.

Трудовий арбітраж приймає своє рішення простою більшістю голосів, оформлюючи його протоколом за підписом усіх його членів. Якщо сторони конфлікту домовилися про те, що рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є для них обов’язковим, вони зобов’язані його виконувати.

Процедура організації страйку

Ну, а якщо вже примирні процедури, описані нами вище, ні до чого не привели, час переходити до організації страйку.

Спочатку більшість найманих працівників підприємства повинні проголосувати за рішення про оголошення страйку. Рішення має бути оформлене протоколом. Цим же рішенням визначається керівник страйку.

Орган або ж особа, яка очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити роботодавця не пізніше, ніж за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на постійно діючому виробництві – за п’ятнадцять днів.

Якщо ж страйк буде супроводжуватися мітингами, зборами, пікетами поза стінами підприємства, то організатори страйку зобов’язані попередити про подібні заходи місцеві органи влади не пізніше, ніж за три дні до дати їх проведення.

При цьому проведення страйку жодним чином не звільняє сторони конфлікту від продовження пошуку мирних шляхів його дозволу.

Організаторам слід подбати про дотримання усіх вимог законодавства, а також враховувати такі випадки, коли в судовому порядку страйк може бути визнаний незаконним, а їх дії будуть кваліфікуватися як порушення трудової дисципліни з усіма витікаючими:

  1. страйк оголошений з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;
  2. страйк оголошений в тих випадках, коли конфліктна ситуація не являє собою колективний трудовий спір у розумінні Закону, або трудовим колективом не дотримані формальності формування своїх вимог і передачі їх роботодавцю, або не настав момент виникнення трудового конфлікту, з іншими порушеннями Закону, зокрема, до завершення процедури мирного врегулювання в межах строків, відведених Законом.
  3. страйк розпочато без затвердження її керівника (-ів), а також у тих випадках, коли це прямо заборонено законом.

Заборона на страйк

Хоча право на страйк – конституційне право всіх працюючих, Закон все ж прямо забороняє проведення страйків:

  • якщо припинення працівниками виконання своїх трудових обов’язків може створити загрозу життю та здоров’ю людей, навколишньому середовищу чи перешкоджати запобіганню стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій та епізоотій чи ліквідації їх наслідків.
  • працівникам органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку (крім технічного та обслуговуючого персоналу).
  • в разі оголошення надзвичайного стану і прийняття Верховною Радою України або Президентом України відповідної заборони на проведення страйків на строк, що не перевищує один місяць. Подальша заборона має бути схвалена загальним актом Верховної Ради України і Президента України. У разі оголошення воєнного стану заборона на проведення страйків до моменту його відміни настає автоматично.

В цілому, страйків належить побоюватися або роботодавцям, які без належної поваги ставляться до інтересів своїх працівників, або ж у тих випадках, коли невдоволення умовами праці виходить за рамки одного конкретного підприємства і стає вже соціальній проблемах в межах окремого регіону, а то й держави в цілому.

Юридичну правову допомогу Ви можете отримати у висококваліфікованих фахівців (юристів) юридичної фірми “Юріс-Консалт”

Автор: Дмитро Гутгарц, адвокат

Джерело: Prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у понеділок, 08.04.2013, у категорії Трудове законодавство, соцзахист. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


вісім + 9 =