Адвокатські запити: відмови та оскарження

Останнім часом значно збільшилася кількість судових справ, пов’язаних з відмовою надати необхідну інформацію по адвокатським запитам.

Правовий статус адвокатського запиту встановлено, насамперед, у ст.24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі – Закон). Адвокатський запит – письмове звернення адвоката до органу державної влади, орган місцевого самоврядування, до їх посадових і службових осіб, підприємствам, установам і організаціям незалежно від форми власності та підпорядкування, а також в громадські об’єднання. Предметом такого запиту можуть бути необхідні адвокату для надання правової допомоги клієнту:

  • інформація, тобто певні відомості;
  • копії відповідних документів.

До запиту повинні додаватися завірені самим адвокатом:

  1. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
  2. Ордер або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У ст.24 Закону забороняється вимагати від адвоката подання разом з його адвокатським запитом інших документів.

Слід звернути увагу на те, що в Законі підставою для адвокатського запиту є взагалі надання адвокатом правової допомоги, тобто це не обмежується лише випадками ведення конкретних кримінальних, цивільних та інших справ.

Згідно п.6 ст.1 Закону правова допомога, крім захисту і представництва у справах, передбачає також надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення.

При цьому принциповим є те, що адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій та роз’яснень положень законодавства. Надання інформації та копій документів, отриманих в ході здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом та копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, термін розгляду такого запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обгрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі, якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більше десяти сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України згідно із Законом України “Про доступ до публічної інформації”.

Відмова у наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови у наданні інформації з обмеженим доступом. Така відповідальність передбачена у ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України. зокрема, відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Незважаючи на встановлену відповідальність є численні порушення законодавства про надання інформації по адвокатським запитам.

Так, Сумський окружний адміністративний суд у своїй постанові від 25.02.2013 у справі №818/888/13-a розглянув скаргу адвоката про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії до начальника відділу виконавчої служби. Йшлося про ненадання у передбачений законом термін інформації на адвокатський запит.

Суд прийшов до наступних висновків. У даному запиті адвокат-позивач просив надати можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та виготовити копії документів власними технічними засобами. Крім того, позивач просив надати копії матеріалів акта про оцінку майна.

Представник відповідача – відділу ДВС посилався на те, що відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” сторони виконавчого провадження наділені правом ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії. Саме сторонам такі матеріали були надані.

Поряд з цим, представником відповідача не було надано належних доказів отримання адвокатом відповіді на його адвокатський запит (повідомлення про вручення поштового відправлення тощо). При цьому надана представником відповідача копія виписки з книги вихідної кореспонденції відділу ДВС, на думку суду, не є належним доказом отримання позивачем зазначеного вище листа.

Суд також зазначив, що посилання представника відповідача при розгляді адвокатського запиту на положення Закону України “Про виконавче провадження” є необгрунтованою, оскільки спірні правовідносини врегульовані положеннями ст. 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, який в даному випадку є спеціальним законом по відношенню до Закону України “Про виконавче провадження”. Крім того, Закон України “Про виконавче провадження” не регулює питань, пов’язаних з формуванням адвокатського запиту та наданням відповіді на нього.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності начальника відділу ДВС, яке полягає у неподанні, в передбачений законом термін, інформації на адвокатський запит.

Адвокатський запит став також предметом розгляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у постанові від 18.06.2013 р. у справі № 1170/2а-4292/12.

Адвокат звернувся з позовом до обласного Головного управління Держкомзему, в якому просив визнати протиправними дії відповідача про відмову в наданні інформації та копій матеріалів на адвокатський запит. Просив також зобов’язати вчинити дії щодо надання копій державних актів, актів приймання-передачі межових знаків на зберігання; актів перенесення на натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності.

Адвокат-позивач мав відповідну угоду про надання правової допомоги, до якого були додані копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер. Однак відповідач відмовив у наданні інформації та копій документів, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду у задоволенні позову адвоката також відмовлено.

З приводу апеляційної скарги адвоката суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав.

Частиною 2 ст.26 Закону визначено, що ордер – письмовий документ, у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, що засвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Згідно роз’яснення “Про порядок використання ордера адвоката”, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури 05.09.2008 №V/7-117, який був чинним на момент звернення адвоката з адвокатським запитом, адвокат, самостійно представляє одну із сторін, суміщає функції представника і особи, яка надає правову допомогу. Для цього йому потрібна довіреність. Якщо ж він бере участь у справі у присутності сторони, то йому як особі, яка надає правову допомогу, достатньо ордера.

У справі, про яку йде мова, в ордері адвоката позивача не вказані ні характер справи, ані прізвище, ім’я, по батькові клієнта. Більше того, угоду між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги було укладено пізніше, ніж відправлений адвокатський запит на адресу відповідача, що свідчить про відсутність повноважень адвоката на представництво інтересів довірителя.

З наведених справ можна прийти до висновку, що процедури проходження адвокатських запитів вимагають відповідних роз’яснень, насамперед, для державних установ. Отже, існує нагальна потреба в таких діях з боку Мін’юсту України.

Автор: Сергій Теньков
Джерело: Юридичний вісник України
Стаття опублікована у понеділок, 28.10.2013, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


5 × = двадцять

--


Календар публікацій

Жовтень 2013
П В С Ч П С Н
« Сер   Лис »
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031