Практичні аспекти застосування відмінностей між трудовим та цивільно-правовим договором

При перевірках виплат фізичним особам одним з інструментів поповнення бюджету є визнання податківцями цивільно-правових договорів, укладених підприємством з такими фізичними особами, трудовими, з наступним донарахуванням підприємству зобов’язань з ПДФО. Як показує практика, в більшості випадків податківці все ж перемагають у даному протистоянні і підприємства змушені доводити правомірність своєї позиції в суді.

Дійсно, з урахуванням того, що межа відмінностей між такими договорами досить відносна, іноді достатньо одного, навіть несуттєвого аргументу, щоб хоча б за вуха, але притягнути цивільно-правові відносини до трудових.

Тому розглянемо найбільш поширені твердження податківців та практичні випадки їх оспорювання.

У першу чергу, податківці посилаються на те, що фізична особа виконує роботи (надає послуги) підприємству протягом тривалого періоду, нерідко – з щомісячним переукладанням договору та регулярною (щомісячною) оплатою, тому, відповідно, таку оплату класифікують як заробітну плату.

На практиці ж суди виносять рішення на користь підприємства, незважаючи на той факт, що результат виконання робіт (надання послуг) підтверджується Актами, укладеним між підприємством і СПД-ФОП, і відповідні платежі здійснюються на рахунок ФОП.

Слід зазначити, що найбільше суперечок виникає в ситуаціях, коли фізична особа одночасно є і штатним працівником підприємства, і виконавцем за договором цивільно-правового характеру.

У таких випадках податківці відзначають, що особа працює на підприємстві в режимі повної зайнятості по 8 годин на добу, тому, не може виконувати роботи/послуги ще й за цивільним договором.

Для обгрунтування зворотного, слід надати, наприклад, посадову інструкцію з посиланням на те, що обсяг завдань, прав і обов’язків особистості як працівника підприємства не збігається з колом послуг, які він чинив згідно з цивільно-правовим договором. Крім того, доцільним буде встановлення в суді факту, що працівник при виконанні цивільно-правового договору був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснення посилання на види його підприємницької діяльності та посилання на те, що особа надавала послуги за цивільно-правовим договором виключно власними ресурсами (технічними засобами, у власному приміщенні і т.д.), бажано, з посиланням на відповідний пункт договору.

При цьому, в суді слід підкреслювати, що всі інші твердження податківців є документально недоведеними і необгрунтованими міркуваннями.

Як приклад, наведені аргументи були враховані у Постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.12р. по справі №2а-670/1267/12 і Постанові Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.13р. по справі №2а/0370/4106/12.

Разом з тим, існує і негативна судова практика у випадках, коли судом встановлено, що за своєю суттю відносини між підприємством і фізичною особою полягають у систематичному виконанні завдань і поданні звітів підприємству як роботодавцю і відповідають кваліфікації особи як працівника, у зв’язку з чим носять характер саме трудових (Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013р. у справі №2а-15178/12/2670).

Отже, вирішення спорів з даного питання в першу чергу залежить від принципових положень у Договорі між Замовником та Виконавцем та наявності правильної документально оформленої аргументації та подання належних доказів.

Автор: Група компаній “Крестон Герент Груп Юкрейн”
Джерело: Krestongroup.com
Стаття опублікована у понеділок, 04.11.2013, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


один × 1 =

--


Календар публікацій

Листопад 2013
П В С Ч П С Н
« Жов   Гру »
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930