ЗВОРОТНІЙ БІК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ УГОДИ

Картинки по запросу Картинка робота

Для своєчасного усунення ризиків настання нещасних випадків і аварій на виробництві роботодавцям рекомендовано не укладати цивільно-правові договори при виконанні робіт підвищеної небезпеки, а залучати виключно найманих працівників, що перебувають у трудових відносинах із роботодавцем, які відповідають вимогам законодавства України з охорони праці. Право особи на вільну працю може бути реалізоване кількома шляхами. Перш за все, це трудові відносини між роботодавцем і працівником. Чинне законодавство України дозволяє реалізувати право особи вільно обирати собі працю, зокрема шляхом укладання цивільно-правових угод у передбаченому законом порядку.

На практиці трапляються непоодинокі випадки виконання робіт на підприємстві не на підставі трудового договору, оформленого у встановленому законом порядку між роботодавцем і працівником, а на підставі договору підряду (цивільно-правової угоди), укладеного між підприємством (замовником) і фізичною особою (підрядником, виконавцем).

Особливої уваги дане питання заслуговує з огляду на те, що більшість робіт, що виконуються такими особами за договорами підряду, належать до робіт підвищеної небезпеки. Нині ця проблема не лише не втрачає своєї актуальності, а й з кожним роком набуває більших масштабів.

До прикладу, 28 грудня минулого року стався нещасний випадок з громадянином, який виконував роботи за цивільно-правовим договором з ТОВ «Ізяславтрансбуд». Комісією спецрозслідування теруправління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області було з’ясовано, що місцем нещасного випадку став корпус №1 Ізяславського НВК «ЗОШ І ст. – дитячий ясла-садок №7», де проводились роботи по реконструкції покрівлі. В результаті падіння покрівлі потерпілий отримав травму важкого ступеня, внаслідок якої 2 січня 2014 року помер в Хмельницькій обласній лікарні.

Основною причиною нещасного випадку стало нехтування власною безпекою і вимогами нормативних актів з охорони праці та незастосування засобів індивідуального захисту під час виконання будівельних робіт. Також супутньою причиною випадку є початок виконання робіт працівником без ознайомлення його під розпис з проектом виконання робіт, яким передбачено технічні рішення і основні організаційні заходи із безпеки виконання робіт.

Працівники, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, перш за все, мають пам’ятати і бути попереджені, що вони виконують роботи на свій ризик і повинні дбати про особисту безпеку, дотримуватись вимог нормативно-правових актів з охорони праці та обов’язково використовувати засоби індивідуального захисту під час виконання робіт підвищеної небезпеки.

Для кращого розуміння зазначеної проблеми та з метою надання пропозицій щодо її подолання, доцільно окремо розглянути виконання робіт підвищеної небезпеки на підприємстві за трудовим договором, укладеним між працівником та роботодавцем, і виконання таких робіт за договором підряду, укладеним між замовником та підрядником (виконавцем).

Отже, відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Згідно з вимогами ст. 21 КЗпП України, трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Так, у зв’язку з наявністю трудових відносин між працівником і роботодавцем, останній зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. За виконання цих вимог роботодавець несе безпосередню відповідальність. Працівник же має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон), працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Так, відповідно до наказу Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 року №15 «Про затвердження Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою», затверджено Перелік робіт з підвищеною небезпекою (далі – Перелік).

Згідно з п. 1.7 Типового положення, робота з підвищеною небезпекою – це робота в умовах впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба в професійному доборі, чи пов’язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров’ю, майну, довкіллю. На підприємствах на основі Переліку, з урахуванням специфіки виробництва, роботодавцем розробляється і затверджується відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці.

Відповідно до положень ст. 18 Закону передбачено, що до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Положення про договори (угоди) змінюються у чинному Цивільному кодексі України (далі – ЦК України), Господарському кодексі України (далі – ГК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одним із видів цивільно-правових договорів (угод), що спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, є договір підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Незважаючи на деякі спільні риси договорів підряду та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та підрядника) поширюються норми цивільного законодавства України.

Іншою важливою різницею між вказаними договорами є те, що роботу за договором підряду особа виконує на свій ризик, тоді як трудовий договір передбачає, що працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку та забезпечується всім необхідним для своєї роботи, в тому числі і безпечними умовами праці.

За статтею Єремій Ганни, журнал «Промислова безпека» №02 53/201

Джерело: Управління держпраці у Хмельницькій області

http://dnop.km.ua/index.php?newsid=1566
Стаття опублікована у п`ятниця, 27.01.2017, у категорії Суспільство, Трудове законодавство, соцзахист. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


п'ять × 3 =

--


Календар публікацій

Січень 2017
П В С Ч П С Н
« Гру   Лют »
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031