НЕВИПЛАТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ ПРАЦІВНИКА

У відповідності до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника заробітна плата виплачується в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як зазначає ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у наведені строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (статті 116, 117 КЗпП України)

Якщо власник або уповноважений ним орган порушує встановлені строки виплати заробітної плати, працівник має право звернутися до роботодавця з письмовою заявою з приводу надання інформації про причини такої затримки.

За наявності довідки про розмір нарахованої але не виплаченої заробітної плати можна звернутися до суду в порядку наказного провадження із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої заробітної плати.

У випадку відсутності такої довідки (відмови роботодавця у її видачі) працівник має право подати до суду позовну заяву про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування завданої моральної шкоди.

Працівники – позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин на підставі положень статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Положеннями статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплату її не в повному обсязі. Таке правопорушення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за рішенням суду).

Разом з тим, ст. 175 Кримінального кодексу України передбачено покарання за безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності у вигляді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (за рішенням суду).

 

 

Стаття опублікована у середа, 21.02.2018, у категорії Новини законодавства. Ви можете пропустити до кінця і залишити відповідь. Pinging в даний час не допускається.

Написати відповідь


три − 3 =

--


Календар публікацій

Лютий 2018
П В С Ч П С Н
« Січ   Чер »
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728