Нюанси процедури банкрутства в Україні

Бажання держави ускладнити життя підприємцям невикорінне. І наявність потужного апарату, наділеного правом видавати обов’язкові акти, дозволяє це бажання задовольнити, як можна повніше.

Підсумок боротьби – побільше і частіше перевіряти бізнес і збирати недостаюче в казну – на жаль, очевидний. Половина бізнесменів платить штрафи, половина їх оскаржує. На тому і стоїмо. І навіть якщо підприємець хоче назавжди покинути ряди сміливців, готових діяти на свій страх і ризик, оголосивши про банкрутство, держава не бажає з ним так просто розлучатися.

Раніше тривалість справ про банкрутство з ініціативи власника (в порядку ст. 51 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») могла скласти 1,5-2 місяці. А для її запуску достатньо було виконання трьох умов: звернення до суду власника з відповідною заявою, наявність яких-небудь кредиторських вимог та прострочення за зобов’язаннями не менше трьох місяців. Якщо протягом 30 днів c моменту публікації оголошення про банкрутство в «Голосі України» чи «Урядовому кур’єрі» кредитори не заявляли свої вимоги, вони вважалися погашеними і не могли ставитися на валові витрати. Далі суд визнавав особу банкрутом – і прощайте горезвісні IPO, зведення, індекси, котирування, без яких раніше не обходився жоден день ділової людини. Здрастуй нове життя менеджера середньої ланки!

Але сталося неймовірне, незрозуміле, а скоріше неминуче для нашої країни подія – практика спочатку Вищого господарського суду, а потім і Верховного суду України змінилася.

Колегія Вищого господарського суду України, а потім і пленум вищої судової інстанції своєю постановою від 18.12.2009 № 15 зобов’язав підприємців до подачі заяви до суду про визнання банкрутом звертатися до державних реєстраторів в порядку ст. 105 Цивільного кодексу.

На практиці це означало, що, по-перше, термін заяви кредиторами своїх вимог збільшувався до обов’язкових двох місяців після розміщення публікації держреєстратором, а також зберігся один місяць на заяву тими ж кредиторами своїх вимог боржника після визнання особи банкрутом вже в суді. А по-друге, підприємця зобов’язали «здаватися» в податкову, повідомивши її про початок процедури ліквідації. Мета зрозуміла – дати інспекції як мінімум два додаткові місяці на проведення перевірки, від якої всі так старалися піти. Адже не секрет, що до процедури банкрутства часто вдавалися саме тоді, коли у банкрута була не дуже чиста фінансова історія.

У результаті, максимальний термін банкрутства за Законом збільшився з одного року (на практиці вистачало і двох місяців) до півтора років (але не менше півроку).

Якщо ж вимога ст. 105 ЦК не виконано, то суд повертає заяву про визнання банкрутом заявнику. Хоча, як показує аналіз практики за 2009 рік, служителі Феміди не завжди діяли в цьому відношенні чітко. Тим не менш, недотримання вимог ст. 105 ЦК є безперечною підставою для скасування рішення суду про визнання особи банкрутом. Цим і скористалися податкові органи, оскаржуючи такі акти через пристойний час.

Безумовно, тема банкрутства непроста і передбачає знання безлічі нюансів. Як казав Нільс Бор, «є речі настільки серйозні, що про них можна тільки жартувати». Тому, якщо постаратися дану проблему перевести в жарт, то, думаю, буде доречним тут розповісти історію одного індіанського племені. Його мешканці не їдять м’ясо тих тварин, за яким вони не полювали особисто. Як би дико це не звучало, але для них купувати м’ясо цивілізовано в магазинах – табу. Дикість, звичайно, але нічого не поробиш – традиція є традиція.

Звичайно, мене можуть звинуватити у некоректності порівняння, але, на відміну від індіанців, які віддають перевагу добувати їжу «потом і кров’ю», в нашій державі, навпаки, зростають ряди бажаючих отримати дари без особливих зусиль. При цьому «мисливці» (вони ж – податківці, судді) виглядають не дико, але дивно.

Адже ніякий закон насправді не помінявся, що говорить про те, що всі попередні роки ми працювали «не в ногу з Законом». Помінялася тільки судова практика. Причому, різко і без пояснення причин. Ось і думай після цього, що важливіше в країні: бізнес, кредитор або комфортність влади?

З одного боку, нова практика вигідніша кредиторам, оскільки дає їм додатковий термін для заяви своїх вимог. Плюс інформація про майбутнє банкрутство з’являється в держреєстрі, звідки її може отримати кожен бажаючий, заплативши 15 грн.

З іншого боку, нова процедура забезпечує комфорт влади. У принципі, суд і раніше направляв документи про банкрутство соціальних фондів, реєстратору та податкової. Крім того, боржників перед бюджетом можна було відстежити за допомогою публікацій у «Голосі України» і «Урядовому кур’єрі». У цьому випадку податкова завжди вступала в процес в якості кредитора.

Тобто можливість була, але треба було докладати зусилля. А навіщо, коли можна перекласти ці проблеми на голову збанкрутілого підприємця?

Звичайно, мені можуть заперечити, а як же держава з її модернізацією та зобов’язаннями перед незаможними? Краще зайвий раз перевірити боржника, у якого можуть бути непогашені зобов’язання перед бюджетом …

Що ж, аргумент вагомий. Але давайте відповімо ще на три прості питання.

Чи допоможе нова процедура порятунку компанії-банкрута?

Чи допоможе це в боротьбі з фіктивними банкрутствами (адже і раніше наявність реальної заборгованості необхідно було підтвердити)?

Чи стало законодавство про банкрутство зрозуміліше, якщо його норми «розпорошені» у Законі і актах судової практики?

Ні, ні і ще раз ні. Фактично це призвело лише до подорожчання вартості юридичних послуг у справах про банкрутство внаслідок затягування процедури.

Зрештою, це справа смаку – встати чи на захист боржника (і залишити стару процедуру) або кредитора укупі з державою (підтримати нову). Але в будь-якому випадку, це рішення має бути реалізовано шляхом внесення змін до Закону про банкрутство. Адже на правову допомогу, особливо в кризу, гроші є не у всіх. А самому розібратися в цих правових «нетрях» непросто. І вже точно влада, яка чітко визначає правила гри, нехай навіть із зручністю для себе, виглядала б куди більш демократично, ніж одомашнені індіанці.

http://www.prostopravo.com.ua

Стаття опублікована у середа, 16.03.2011, у категорії Право, суди. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


8 × один =