Обережно: автоцивілка!

Для споживачів страхових послуг важливою функцією страхового договору є реальний фінансовий захист від можливої шкоди, майнових збитків і втрат, які фактично виникли внаслідок настання страхових випадків. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про автоцивілку” завданням обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Особливого значення при отриманні страхового відшкодування за автоцивілкою набувають строки його отримання, адже об’єктами захисту є транспорті засоби, життя та здоров’я застрахованих осіб.

17 лютого ц.р. Верховна Рада України прийняла Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування”, яким було внесено зміни до Закону України “Про автоцивілку” (Офіційна назва закону – “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Усупереч благим намірам спростити оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод та звільнити їх учасників від штрафів цей документ порушує інтереси споживачів фінансових послуг. Можна сказати, що про страхове відшкодування клієнтам страхових компаній тепер залишається тільки мріяти.

Строки виплати страхового відшкодування

За інформацією газети “Дело” від 19.10.2009 р. найсприятливішим періодом для клієнтів українських страховиків був докризовий 2008 р., коли виплати за автоцивілкою тривали до одного місяця. У кінці 2009 р. в більшості страхових компаній період від страхового випадку до отримання страхового відшкодування збільшився до трьох-п’яти місяців. Хоча Закон України “Про автоцивілку” до змін, внесених 17 лютого 2011 р., передбачав для цього місячний строк.

Який же строк передбачає для страхової виплати змінений Закон України “Про автоцивілку”? У новій редакції документа строк для здійснення страхової виплати збільшено до трьох місяців з дня отримання заяви про страхове відшкодування (ст. 36 п. 36.2).

Ми вважаємо, що збільшення строку для виплати страхового відшкодування негативно вплине на дисципліну виплат страхових компаній і може призвести до того, що фактичні строки, протягом яких здійснюватимуться виплати, збільшаться до п’яти-восьми місяців.

Крім того, змінений Закон України “Про автоцивілку” передбачає підстави, з яких перебіг строку для здійснення страхової виплати зупиняється, а саме: коли ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі до набрання рішенням у такій справі законної сили. За сучасної судової системи цивільні та кримінальні справи розглядаються по декілька років, що унеможливлює отримання страхової виплати потерпілими в ДТП протягом усього цього часу.

Потрібно сказати, що при серйозних ДТП шкода завдається також життю та здоров’ю потерпілого, а це згідно зі ст. 119 і 128 Кримінального кодексу України є підставою для порушення кримінальної справи проти винуватця. Саме в таких випадках страхова компанія матиме законні підстави для того, щоб довгий час не виплачувати страхове відшкодування.

Стаття 23 Закону України “Про автоцивілку” говорить, що до шкоди життю та здоров’ю потерпілого належить шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого, тимчасовою втратою ним працездатності, стійкою втратою ним працездатності та смертю потерпілого. Але який зиск від страхової виплати для родини, яка втратила в ДТП свого годувальника, якщо чекати на таку виплату потрібно декілька років? Виходить, що у зміненому Законі “Про автоцивілку” ст. 23 може мати виключно декларативний характер? Зрозуміло, що хитромудрі юристи зможуть обійти це положення закону, але у більшості українських споживачів страхових послуги такої можливості немає.

Можливість страхової компанії відмовити у виплаті або обмежити її

Одна з найважливіших характеристик страхової послуги – наявність обмежень і винятків зі страхового покриття.

Згідно з європейською практикою страхування цивільної відповідальності автотранспорту відмова страхової компанії від виконання своїх обов’язків можлива лише у двох випадках: якщо потерпілий мав право отримати компенсацію через органи соціального забезпечення; якщо ДТП виникла з вини особи, яка незаконно використовувала транспортний засіб (крадіжка).

За Законом України “Про автоцивілку” страхова компанія не мала права відмовити у виплаті страхового відшкодування потерпілому в ДТП, тобто закон передбачав безумовне (без будь-яких винятків) відшкодування шкоди.

Натомість ст. 37 (“Відмова у здійсненні страхового відшкодування”) Закону “Про автоцивілку” у новій редакції передбачила низку підстав, через які потерпілому може бути відмовлено у страховій виплаті.

По-перше, це навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, які спрямовані на настання страхового випадку.

По-друге, невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов’язків, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Як бачимо, ця підстава для відмови у страховій виплаті містить лише загальні формулювання. При цьому нова редакція Закону України “Про автоцивілку” передбачає широкій перелік обов’язків потерпілого в ДТП, чим створює небезпечну можливість для необґрунтованих відмов у страховій виплаті. Наприклад, підставами для відмови можуть бути:

  • недотримання письмової форми повідомлення про ДТП, або повідомлення невстановленого зразка чи без відомостей про місцезнаходження автомобіля, контактний телефон та адреси учасників ДТП, або повідомлення із пропущенням строків;
  • неповідомлення про всі відомі обставини ДТП або ненадання для огляду і копіювання наявних документів, які стосуються ДТП, протягом семи днів.

По-третє, завадити страховій виплаті може неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров’ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Крім наведених підстав для відмови у страховій виплаті Закон України “Про автоцивілку” в новій редакції передбачає, що в разі невикористання під час розрахунку вартості полісу корегуючого коефіцієнту “тип транспортного засобу” пристрій взагалі не вважається транспортним засобом. А отже, клієнт страхової компанії не зможе отримати страхове відшкодування через відсутність законодавчих підстав для цього (ст. 6 Закону “Про автоцивілку”).

Пункт 38-1.1 ст. 38-1 Закону “Про автоцивілку” цікавий для клієнтів страхових компаній тим, що перекладає відповідальність за неправильне оформлення полісу автоцивілки із працівника страхової компанії на її клієнта (страхувальника). Так, за невідповідність водійського стажу тому, який використаний для розрахунку вартості полісу, страхова компанія має право утримати з винуватця ДТП 50% від розміру страхового відшкодування. Тому клієнтам страхових компаній під час оформлення полісу треба уважно звірити свій водійський стаж із тим, який зазначений у полісі.

Пункт 38-1.2 ст. 38-1 цього ж законодавчого акта передбачає також для страхувальника або водія застрахованого автомобіля відповідальність у розмірі 20% від страхової виплати в разі неповідомлення про всі відомі обставини ДТП або ненадання для огляду і копіювання наявних документів, які стосуються ДТП, протягом семи днів, що спричинило затримку у страховій виплаті.

Висновок

Порівняно з іншими видами послуг страхування має свою специфіку, а саме: клієнт платить гроші за обіцянку страхової компанії в майбутньому здійснити страхову виплату при настанні певних, обумовлених договором подій. Тому вирішальним чинником становлення страхового ринку є довіра споживачів до страхових компаній. Не секрет, що у вітчизняному суспільстві ще панує великий скептицизм щодо страхування і багато хто вважає його черговою аферою. На нашу думку, зміни, внесені до Закону України “Про автоцивілку” 17 лютого 2011 р., можуть підірвати довіру споживачів до страхового ринку України.

Олександр ПЕРЕСОЛЯК (Правовий тиждень, № 12-13, 31 березня 2011)

Стаття опублікована у четвер, 07.04.2011, у категорії Право, суди, Транспорт. Ви можете відслідковувати відповіді на цю статтю за допомогою RSS 2.0.

Написати відповідь


× п'ять = 15