Юридична компанія

Юріс-Консалт

Цивільно-правовий договір або трудовий договір: що вигідніше?

Цивільно-правові договори вже давно є одним з найпопулярніших складових механізму оптимізації витрат на оплату праці. Однак, для того щоб правомірно застосовувати його у своїй діяльності, роботодавець повинен обов’язково врахувати ряд правил.

 Цивільно-правовий договір

Фізична особа може виконувати роботи як на підставі трудового договору, так і цивільно-правового договору. Це неодноразово підкреслювало Мінсоцполітики (див. Лист від 16.05.2011 р . № 151/06 / 186-11 і від 20.04.2012 р . № 64/06 / 187-12). Тому, перш за все розглянемо чим саме повинні керуватися роботодавці при виборі виду договору.

Виконуючи роботи, надаючи послуги відповідно до трудового договору, необхідно дотримуватись вимог трудового законодавства, а при виконанні цивільно-правового договору для виконання певної роботи або надання будь-яких послуг слід керуватися цивільним законодавством.

 Згідно з трудовим договором:

 працівник виконує роботу за трудовою угодою;

працівник приймається на роботу (посаду), як правило, включену до штатного розпису підприємства для виконання певної роботи (функції) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою;

висновок оформляється наказом роботодавця про прийняття працівника (за його заявою) на роботу;

працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку;

роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці та соціальні гарантії необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

 При виконанні робіт (наданні послуг) за цивільно-правовим договором:

 оплачується не процес праці, а його результат;

результат визначається після закінчення роботи;

результат оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг);

оплата проводиться на підставі актів;

фізична особа, виконують роботи (надають послуги), не підкоряється правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовує свою роботу і виконує її на свій ризик;

підприємство не повинно дотримуватися трудового законодавства.

 Розглянемо, які ж переваги можуть отримати роботодавці від застосування цивільно-правового договору замість трудового договору.

Вимоги до оплати праці

 Згідно з трудовим договором, роботодавець зобов’язаний:

виплачувати працівникові зарплату відповідно до КЗпП та Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р . № 108/95-ВР (далі – Закон про оплату праці) (ст. 21 КЗпП);

проводити виплату регулярно в робочі дні і не рідше 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 днів, і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону про оплату праці );

виплачувати суму, не менш ніж мінімальна заробітна плата, за найпростішу, некваліфіковану роботу, яка здійснювалася працівником в межах місячної норми робочого часу (ст. 95 КЗпП, ст. 3 Закону про оплату праці).

На відміну від трудового договору винагорода за цивільно-правовим договором встановлюється виключно за згодою сторін. Законодавством не передбачено обмеження в частині мінімального або максимального розміру винагороди та строки його подання. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його кінцевий результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом.

 Оподаткування виплат

 Згідно з трудовим договором роботодавець повинен провести нарахування ЄСВ на зарплату працівника (з 1.01.2016 року – 22%).

При нарахуванні доходів у формі заробітної плати база оподаткування ПДФО визначається як нарахована зарплата, зменшена на суму податкової соцпільги (при її наявності).

Звичайно, зарплата за трудовим договором і сума нарахованого ЄСВ включаються до складу податкових витрат платника податку на прибуток (п 142.1, 143.1 ПКУ).

За цивільно-правовим договором з фізичною особою (яка не підприємцем) на суму винагороди також нараховується ЄСВ і утримується ПДФО.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди.

Сума винагороди за цивільно-правовим договором та ЄСВ, нарахований на неї, як і за трудовим договором, включається до складу податкових витрат платника податку на прибуток (п. 142.1, 143.1 ПКУ).

У разі якщо ЦПД укладено з підприємцем – підприємство не повинно платити ні ПДФО, ні ЄСВ з винагороди, що належить такій фізособі.

Однак це лише за умови, що фізособою надано копію документа, що підтверджує держ. реєстрацію відповідно до Закону – як суб’єкта підприємницької діяльності (для ПДФО), а також відповідність виконуваних робіт (послуг, послуг) видам діяльності, зазначеним у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – ЄДР) (абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ), тобто – копію виписки з ЄДР.

Для підприємців на єдиному податку – роботи (послуги) повинні відповідати видам діяльності, зазначеним у Свідоцтві платника єдиного податку або ЄДР.

Таким чином, якщо роботу виконує підприємець у межах підприємницької діяльності, підприємство-замовник не платитиме з винагороди за цивільно-правовими договорами ні ПДФО, ні ЄСВ.

На практиці, щоб не укладати трудові договори, витрати фізичної особи-підприємця на сплату податків часто бере на себе підприємство. Тому потрібно врахувати наступне.

Підприємець на загальній системі оподаткування повинен сплатити за себе за цивільно-правовим договором:

ПДФО від чистого оподатковуваного доходу (тобто різниці між загальним оподатковуваним доходом (у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами)

ЄСВ, якщо протягом звітного місяця отриманий чистий дохід.

Підприємець-єдинник самостійно розраховує і платять за себе цивільним-правовим договором:

ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску (п. 3.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління ПФУ від 27.09.2010 р № 21-5, далі – Інструкція № 21-5). Виняток – підприємець, що є пенсіонером за віком або інвалідом, який отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу – по п. 2.5 Інструкції № 21-5. Дані категорії осіб взагалі не платять ЄСВ; єдиний податок.

Втім, прописуючи умови цивільно-правового договору, необхідно приділити особливу увагу тим положенням, які визначають обов’язки сторін, їх відповідальність, функції постачальника і терміни виконання робіт (послуг).

Якщо ж буде встановлено, що відносини за укладеними цивільно-правовими договорами фактично є трудовими (наприклад, роботи / послуги, які виконуються за цивільно-правовим договором, відповідають вакантної посади, вони виконуються систематично, працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку і т.д. ), то контролери можуть прирівняти підприємство до роботодавця. У такому випадку винагорода за виконані роботи (надані послуги) буде визнано зарплатою фізичної особи з відповідним оподаткуванням, а не винагородою за цивільно-правовим договором.

Автор: Київський міський центр правової допомоги

Джерело: інтернет ресурс “Протокол”